Жіночий розум село береже: одеський «Ілюзіон» показав неймовірну виставу про скажених мавок і квітку папороті (фото, відео)

Прем'єра чарівної благодійної вистави за п'єсою одеситки Алли Олешко «Мавка. Квітка папороті» відбулася в залі одеського Будинку Клоунів.  

Її підготувала кінотеатральна лабораторія «Ілюзіон», повідомляє культурний оглядач «Думської» Ірен Адлер.

Це історія про українське життя та український характер із лейтмотивом кохання. А також про два світи — реальний, де є місце чварам, сватанням, побутовим дрібницям, і примарний, де селян поневолюють мавки на чолі зі своїм володарем на ім'я Ох (цього чарівного негідника фантастично грає Кирило Бельчик). Варто необережно зітхнути — і чудовисько зовсім поруч… Але виявляється, що і з нежиттю можна якось домовитися, був би розум.  

«Ілюзіон» — одне з небагатьох місць, які не припинили свою роботу після 24 лютого минулого року, — каже режисер вистави, поет, співак, журналіст та блогер «Думської» Дмитро Олешко. — Ми зустрічалися спочатку в онлайні, в коридорах, спілкуючись один з одним, підтримуючи один одного. Це були не репетиції, а радше тренінги, навчальні заняття, певною мірою психотерапія. Далі ми грали в бомбосховищах, врешті-решт, опинилися на великій сцені привітного Будинку клоунів, де колись відбулася прем'єра нашої першої вистави. Ми приймали переселенців у наш літній табір, давали їм та одеситам концерти й вистави скрізь: від одеських бомбосховищ до державного кордону. Тепер у нашій трупі частина акторів стали рідними всупереч тому, що хоч би яких зусиль ми докладали, ми не зможемо замінити їм їхню рідну домівку…. Але намагаємося.  

Сєвєродонецьк, Краматорськ, Мелітополь… Вони тепер є частиною нашого мистецького світу, який ми створюємо разом. Вважаю, тема кохання має порушуватися саме у важкі часи. Адже якщо ми не боремося за любов — навіщо взагалі боротися?»  

Актори Микита Дорофєєв, Амалія Березва, Ксенія Гурська, Олександр Єргієв, Віталій Аксьоненко, Анетта Духова, Данило Паладієнко, Поліна Мажаріна, Єлизавета Четакова, Анастасія Птіцина та інші вразили геть нелюбительською майстерністю. Художник-постановник Арет Форест небагатьма засобами створює на сцені сільський затишок чи підозрілі лісові хащі.  

У центрі уваги завжди персонаж; добре прописані в драматургічному матеріалі характери, осмислений кастинг, стовідсоткове потрапляння в образ зумовлюють успіх.  

Є в цій історії задириста Маруся на виданні з її сестричками Соломією, Тетяною, Катрею й Мариною, з примхливою матір'ю-вдовицею Килиною Сливкою, яка шукає для доньок хіба що принців, а не простих парубків на кшталт відданого Василя чи Захара.  

«І буде біля мене купа сварливих жінок», — побоюється таємно закоханий у неї сусід Андрій Капуста, адже якщо дівчата залишаться незаміжніми, а він зробить-таки пропозицію молодиці, з цим треба буде якось жити…

Кобзар без кобзи Трохим Зозуля, «співак великої краси» — молоденький сільський Остап Бендер, а ще баб морочить Текля-чаклунка з її заговореним на всі випадки життя моністом (але і в неї трапляються пророчі моменти, коли того забажають мавки Поляниця, Ялиця чи Милозира).  

До речі, про баб. Вони настільки ближчі за чоловіків до природи, що часом від скажених мавок не відрізнити, особливо вночі та в лісі (неймовірно, що перший же показ пройшов як за нотами, з доволі складною хореографією, яка часто вимагає синхронності рухів). Між двома світами метушиться мавка папороті Марсілія, їй шкода людей, але жити з ними вона б не хотіла, адже й людський світ далеко не досконалий! Зрештою (тривалість вистави майже три години з антрактом, але відірватися неможливо!), Марсілія залишиться зі своїми, а до людей стане заходити в гості. Жіночий розум Марусі та Марсілії допоможе досягти гармонії. Більше не буде ворожнечі між лісом і селом, усі закохані пари з'єднаються у фіналі й закружляють у шаленому танці (хореограф-постановник — Ксенія Бурнусус).  

А квітка папороті… Вчіть ботаніку гарненько! Думаємо, ми розповіли достатньо, щоб довести, що такі вистави не варто пропускати, отже, стежте за афішами.  

Автор — Ірен Адлер