«Ми мусим жить — бодай лиш мить одну». Одеський театр знову відкрився після удару російської ракети  

Після тривалої перерви знову відчинив двері для глядачів підземний театральний простір ТЕО, що на Військовому узвозі, 18. Вимушений простій був спричинений російською атакою влітку минулого року, від якої сильно постраждала будівля. На щастя, ракета не пошкодила старовинні склепіння. Загалом це досить надійне бомбосховище, вистави під час повітряної тривоги нема сенсу переривати.

«Знесло частину будинку, ось лише пару місяців тому, як закінчилася реконструкція, добудували цей шматок, далі ще має бути реставрація, — розповідає актор та режисер Євген Баль. — В нас на першому поверсі повибивало всі вікна і двері, зірвало стелю, залило все водою, коли гасили, і потім ще йшли дощі, поки не було даху, і внизу така сама ситуація».

Тепер ТЕО поновлює свою діяльність як репертуарний театр. І починає нове життя саме з моновистави Євгена Баля «Урок Фауста». Фантастичний, мислячий актор показує виставу-лекцію, перевтілюючись то у Фауста, то в Мефістофеля, то навіть в Маргариту та Гелену Прекрасну. Перука, вуса, які наклеюються на очах глядачів, кілька штрихів помадою складають мінімум гриму. Замість скрипки та цитри бере до рук гітару.

А за партнерів Євген часом обирає собі дуже умовних ляльок із дерева, майже скелетиків, яким надає потрібних поз. Так стародавня історія про угоду з дияволом, спокусу та прощення постає у найоригінальнішому прочитанні з цікавими коментарями, які виконавець робить, трохи відсторонюючись від чергового образу. Інтелектуальний бенкет – так можна назвати все, що відбувається на сцені.

Фауст – улюблений герой Євгена і, до речі, історична особа. Йоганн Георг Фауст народився приблизно 1480 року і помер за деякими даними 1540-го. Він був мандрівним алхіміком, астрологом та магом. У 1532 році йому заборонили в’їзд до Нюрнберга як «великому содоміту та некроманту» (Doctor Faustus, dem großen Sodomiten und Nigromantico zu furt glait ablainen).

«Все неточно, все приблизно, але є одна точна дата: 15 січня 1509 року він був допущений до ступеню бакалавра Гейдельберзького університету факультету філософії, а також прослухав курс теології, — каже актор. – З цього почалася його магічна кар’єра. Він робив алхімічні досліди, викладав у двох університетах, їздив по палацах можновладців і розважав їх, бо ті шалено нудьгували без інтернету. Показував їм усілякі експерименти, передбачав майбутнє, викликав духів, гіпнотизував і всяке таке. Його страшенно любили і запрошували. Він бував у Парижі, Базелі, Венеції, Празі, Кракові, був знайомим із багатьма відомими людьми. Мартін Лютер, засновник лютеранства, згадував його у своїй кореспонденції як людину, яка збилася з істинного шляху».

Не дивина, що по смерті про Фауста багато писали книжок, драм, живопис та музика теж не відставали, кінематограф не зміг стояти осторонь. Рембрандт, Вагнер, Шуман, Берліоз, Гейне, Ліст, Малер, Мурнау, Клер та інші видатні митці надихалися цим образом.

«Найпопулярнішим є «Фауст» Гьоте, — продовжує Євген. – Але я обрав його не тільки тому. Коли мені було 18 років, я нелюдськи, шалено закохався в одну найпрекраснішу дівчину на Землі, все було серйозно, чудово, розкішно… чотири місяці. А потім вона залишила мене. Я вчився у будівельному інституті, співав у панк-рок-групі «Трин-трава», пив купу алкоголю, курив траву відрами і вважав себе якщо не найкрутішим пацаном в Одесі, то, принаймні, одним із найкрутіших. І коли все це сталося, я вже підбирав дах, з якого мав зіскочити, аж раптом, немов якийсь промінчик засяяв мені, і я пішов до бібліотеки і взяв «Фауста». Гадав, що стану розумнішим і наступна дівчина вже не залишить мене. Ага! Це не працює».

Тим не менш, Женя прикрасив футболку квінтесенцією трагедії, головною фразою з «Фауста» в перекладі Пастернака: «Не умствуй о любви. Какой в том толк? Живи. Хоть миг живи. Жить – это долг». Це гріло душу та додавало сил жити, слова, немов цемент, потрапили у кров молодого хлопця, дозволили йти далі, стали мантрою на важкі часи.

У виставі звучить переклад Миколи Лукаша: «Як зрозуміть цю долю пречудну? Ми мусим жить — бодай лиш мить одну». У Німеччині цей переклад вважали найкращим, але отримати нагороду перекладач не зміг, його не випускали за кордон…

Гьоте закінчив писати «Фауста» у 82 роки. На думку актора, такий твір неможливо написати ні в 40, ні в 50, ні в 60.

«Коли я думаю про це, то уявляю собі полицю книжок, які б написали письменники нашого Розстріляного Відродження, якби їх не розстріляли, коли їм було 30-40 років. У гьотевському «Фаусті» дуже багато глибини, мудрості, там є сатира на людей, які жили тоді, на різних письменників, політиків. Книга велика, тому я зосередився на двох важливих фрагментах. Оцінював переклади польські, англійські. Цікаво, що у англійських перекладах початку XIX століття Фауст пішов кудись у тінь, Мефістофель став головним героєм» — зазначає Євген Баль.

Він вважає, що нам зараз дуже не вистачає актуального українського перекладу, бо змінюються часи, люди, змінюється мова та наша ідентичність. Кожне покоління отримує складне завдання перекодування гьотевських сенсів. Євген впевнений, що ідеальних перекладів не існує, хтось додає більш від себе і відходить від оригіналу, інші роблять сухий переказ оригіналу.

Насолодитися неймовірною акторською грою та ерудицією Євгена Баля знову можна буде не раніше жовтня. ТЕО буде жити, отримає новий розвиток з благословення Гьоте та, ймовірно, великого некроманта Фауста.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського