Недосконалість укриттів чи зрада: чому не спрацював захист електропідстанцій Одещини та що буде з «островом Бессарабія»

Під час масованого удару 17 листопада агресор приділив Одещині особливу увагу — за неофіційними даними, по дві ракети поцілили в розподільні електропідстанції «Усатове», «Новоодеська», «Арциз» і «Подільська». У підсумку, було знищено від двох до чотирьох трансформаторів, що призвело до блекауту. Найскладнішою була ситуація в Одеському районі. Ми досі відчуваємо наслідки. Але головне — тут обійшлося без жертв. А ось у Подільську сталася справжня трагедія. Там загинули двоє енергетиків: вони не спустилися в підвал. Двох їхніх колег ця дія врятувала: обох привалило, але вони вижили…

Чому ж так сталося, що на третій рік війни противник одним ударом (нехай і масованим) майже повністю знеструмив мільйонне місто і найбільший регіон країни? Ми не торкатимемося роботи ППО, це болюча тема, закритого неба Україні та Одещині, ох, як не вистачає. Поговоримо краще про захист об'єктів енергетичної інфраструктури, який входить до компетенції місцевої та державної влади, а не військових.

Після літніх ракетних ударів, коли противник вивів з ладу більшість теплоелектростанцій, експерти, блогери, опозиційні депутати в один голос заговорили про відсутність укриттів. Мовляв, десятки мільярдів розпиляли, але саркофагів для трансформаторів не зробили, під землю не сховали.

«Думська» поспілкувалася з офіційними особами та анонімними джерелами у сфері енергетики, а також з експертами в цій галузі. Яким же було наше здивування, коли всі вони одноголосно заявили: робота була проведена титанічна і вони, укриття, дійсно є.

СИСТЕМНО ПРАЦЮВАЛИ НАД ПОМИЛКАМИ

За словами заступника голови обладміністрації Антона Шалигайла, який курує енергетичну сферу, робота із захисту критично важливих об'єктів стартувала одразу після початку повномасштабного вторгнення, і під час війни підходи до розв'язання проблеми змінювалися.

«Ми починали з банальних мішків із піском, а прийшли до капітальних конструкцій. Усе це робиться на підставі отриманого досвіду, зокрема, на жаль, і негативного. Я б не хотів обговорювати, що це і як воно працює, але зазначу, що роботи не припиняються, темпи непогані. Ми прекрасно розуміємо, що вберегти об'єкт від прямого попадання ракети дуже складно, тому акцент робиться на захисті від осколків і вибухової хвилі», — заявив Антон Шалигайло.

Джерело «Думської» у державному агентстві відновлення та розвитку зазначило, що енергетиками справді була проведена колосальна робота.

«Дивіться, якщо ми беремо чотири основні підстанції, які живлять Одесу, то там скрізь побудовані бетонні саркофаги. Я був на всіх об'єктах і бачив на власні очі - рівень захисту там високий. Звичайно, не йдеться про захист усієї станції, але її серце, трансформатор, захищений. Треба сказати, що вдалося домогтися злагодженої роботи «Укренерго», ДТЕК, там і «Одесміськсвітло», чим може, допомагає. Масштабні роботи ведуться з вересня 2023 року, після того, як було переосмислено досвід блекаутів першого року війни. І я маю сказати, що влітку укриття спрацювали, принаймні щодо осколків. Це дуже важливий момент. Річ у тім, що трансформатор — дуже ніжна конструкція, попри свої габарити. Часом досить лелеці, пардон, покакати на ізолятор, і лінію електропередач на 150-200 кілометрів вибиває», — каже наш співрозмовник.

Цю інформацію в особистих бесідах підтвердили нам і кілька співробітників компанії ДТЕК, тому не вірити офіційним даним, підтвердженим низкою джерел, у нас нема підстав. Однак 17 листопада саркофаги не змогли надійно захистити трансформатори, і стався блекаут, наслідки якого відчуватимуться ще довго.

«Руйнування дуже серйозні, потрібно міняти трансформатори. А де їх узяти? У Румунії, в Болгарії, в інших країнах колишнього соцтабору, де ще жива радянська спадщина. Але ми там уже ґрунтовно по засіках поскребли за ці майже три роки. В Україні треба шукати, під парканом. Це я перебільшую, йдеться про трансформатори колись списані або відправлені на ремонт, і забуті. Потрібно шукати, відновлювати, може ще пару років попрацюють», — каже експерт з енергетики Федір Ракул.

ПОМИЛКИ В КОНСТРУКЦІЇ ЧИ ЗРАДА?

То чому ж не спрацював захист, чому не вберіг бетонний саркофаг? За даними фахівців, наклалося кілька чинників, про один з яких говорити дуже не хочеться, але необхідно — це зрада. За словами нашого джерела в «Укренерго», не так давно енергетичні об'єкти Одещини відвідувало ну дуже високе начальство з Києва. Потім по телевізору були заяви, що підстанції захищені. Так от, по всіх об'єктах, куди заїхали гості зі столиці, 17 листопада прилетіло.

«Саркофаг являє собою бетонну коробку з дуже міцними стінами, а зверху є отвір, така конструкція. Так ось ракети входили точно в ці отвори, у трансформаторів не було шансів. Противник ідеально знав координати, тип укриття і його будову. Хтось однозначно здав, або з приїжджих гостей, або свої, але це вже за межею, не хочеться в це вірити», — зазначило наше джерело.

Так чи інакше, але 17 листопада одесити знову відчули на собі всі принади блекауту: відсутність світла, тепла, води та зв'язку, мертві світлофори й торохтіння генераторів, що переходить у монотонний гул. Енергетики працювали не покладаючи рук, і вже до 20 листопада почали діяти дуже щадні графіки, коли залежно від черги, світла немає від двох до шести годин на добу. Найбільш проблемними стали Фонтан і Таїрова, куди подати енергію виявилося дуже складно. Ще влітку одну з підстанцій на Черемушках, яка могла б хоч якось компенсувати потреби південної частини міста, відправили на ремонт, але так його і не провели. У підсумку, у деяких одеситів світла не було дві доби. Хтось примудрився встигнути перекрити вулиці.

Минув уже тиждень, а енергетики продовжують ремонтно-відновлювальні роботи і думають над тим, чим замінити знищені трансформатори. Це потрібно робити якнайшвидше, адже за наступного удару (а він буде, ми не сумніваємося), скажімо, по станції в Усатовому, про світло можна буде забути надовго. Про це в приватних бесідах говорять самі ДТЕКівці.

ОСТРІВ БЕССАРАБІЯ

Крім поточних ремонтів є й інші способи зміцнити енергетику регіону. Наприклад, багатостраждальний проєкт, що стартував ще 2007 року, — повітряна високовольтна лінія електропередач «Новоодеська — Арциз». Вона дасть змогу нівелювати залежність Бессарабії від Молдавської ГРЕС і створити надійний канал зв'язку з об'єднаною енергосистемою України (сьогодні регіон фактично висить на тонкій ниточці повітряної лінії 110 кВ «Канал — Старокозаче»).

«Укренерго» і ДТЕК, об'єднавши сили, вже добралися до Нижньодністровського національного природного парку і почали тягнути плавнями відразу дві лінії — 110 і 330 кіловольтів. Тривалий час плани зривали природозахисники, але в умовах вторгнення агресора вони прислухалися до аргументів енергетиків і заспокоїлися.

«У Бессарабії зараз склалася парадоксальна ситуація, коли масове будівництво об'єктів альтернативної енергетики призвело до потенційного конфлікту, — розповідає Федір Ракул. — Сонячних батарей і вітряків стало так багато, що за право продати енергію стоїть черга. І це начебто добре, бо вдень ми її самі виробляємо, але потім приходить ніч, а разом із нею дефіцит, покрити який можна тільки за рахунок Молдавської ГРЕС. Однак там цьому стану речей не раді, бо поки вдень заробляють українці, вони повинні витрачати газ на підтримку котлів».

Така ситуація склалася через безконтрольне будівництво сонячних батарей і вітряків, хоча є золоте правило — створив один мегават альтернативної енергії, створи мегават традиційної, щоб було заміщення. Тож, на думку експерта, якщо в Арцизі створити генерацію у 240-270 мегават, Бессарабія в енергетичному плані перестане бути островом.

ПЛАВУЧІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ — НЕ ВАРІАНТ У ВОЄННИЙ ЧАС 

Ще одним варіантом живлення Одеси називали плавучі електростанції. Про це активно говорили в ЗМІ, а Кабмін видав відповідну постанову. Були навіть пропозиції від Туреччини та Німеччини, але далі розмов справа не пішла. В ОВА цю тему коментувати відмовилися, заявивши, що це не їхній рівень питань, а міністерський. Натомість експерти вважають, що цей проєкт можна реалізувати тільки в мирний час.  

«Уявімо, що така електростанція прибула в Одеський порт, — каже експерт з енергетики Віталій Савич. — Пришвартувалася вона і що далі? Потрібні комунікації, потрібна юридична особа, яка укладатиме договори, адже закони ніхто не скасовував. На підготовку інфраструктури піде щонайменше пів року і відчути користь ми зможемо не раніше наступного опалювального сезону, і це якщо просто зараз почати цим займатися. А ніхто поки що нічого не робить. Ну і найголовніше — а як захистити ці електростанції? Це не менш зручні цілі, ніж наші стаціонарні підстанції. До того ж не забуваймо про фінансовий складник — ця електроенергія буде дешевшою, ніж від генераторів, але суттєво дорожчою за ту, яку виробляють атомні станції. Тому поки що це скоріше популізм».  

При цьому Віталій Савич не заперечує, що в мирний час п'ять плавучих електростанцій цілком могли забезпечувати світлом весь Одеський регіон.

НАДІЯ НА ППО І ПРАЦЮ ЕНЕРГЕТИКІВ

Ще один проєкт, який начебто можна вже помацати руками — це газопоршневі когенераційні станції, передані Одесі урядом Японії. Одну з дев'яти таких станцій уже встановили на території котельні. За словами віцемера Ганни Позднякової, газопоршневі машини здатні дати Одесі додаткові 30 мегаватів електроенергії, і їх можуть ввести в експлуатацію вже після початку опалювального сезону.