Згідно з новою програмою, затвердженою Одеською обласною державною адміністрацією, роботодавці, які отримали мікрогрант або грант на розвиток бізнесу, можуть претендувати на одноразову фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень за кожного працевлаштованого ветерана або особу з інвалідністю внаслідок війни. Якщо ж ветерана наймають за направленням служби зайнятості, підприємство може подати заявку на отримання додаткової підтримки. Як працює програма?Процедура отримання фінансової допомоги передбачає кілька етапів: 1. Працевлаштування ветерана. Роботодавець укладає трудовий договір із особою, яка має статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. 2. Подання заяви. Підприємство звертається до філій або відділів Одеського обласного центру зайнятості, надаючи пакет документів, що включає: - заяву на отримання фінансової допомоги; - копію трудового договору; - посвідчення працевлаштованого ветерана; - довідку з банку про реквізити рахунку. 3. Перевірка документів. Центр зайнятості протягом 10 робочих днів передає документи до Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської ОДА. 4. Ухвалення рішення. Після перевірки департамент видає розпорядження про надання коштів роботодавцю. 5. Перерахування коштів. Сума у 10 тисяч гривень надходить на рахунок підприємства до 15 числа наступного місяця після ухвалення рішення. Наскільки ефективна ця ініціатива?Хоча програма є важливим кроком для сприяння працевлаштуванню ветеранів, її ефективність викликає значні питання. 1. Обмежений спектр підтримки Програма поширюється виключно на новостворені робочі місця, які виникли з початку 2025 року. Це означає, що підприємства, які вже мають відкриті вакансії і могли б прийняти ветеранів, залишаються поза межами підтримки. Це створює ситуацію, коли вже існуючі робочі місця не враховуються в межах програми, що може стримувати процес працевлаштування. 2. Не всі роботодавці можуть скористатися допомогою, лише ті підприємці, які отримали мікрогранти або гранти на створення чи розвиток власного бізнесу, мають право на фінансову підтримку. Інші підприємства, навіть якщо вони готові працевлаштувати ветеранів, не отримають жодних заохочень. Це звужує коло роботодавців, які можуть скористатися програмою, та зменшує її потенційну ефективність. 3. Сума підтримки незначна 10 тисяч гривень – це одноразова виплата, яка навряд чи стане серйозним стимулом для підприємців. Оскільки вартість адаптації ветерана на новому робочому місці може бути значно вищою (навчання, професійна перепідготовка, медичні чи психологічні потреби), ця сума не вирішує ключових проблем. Для порівняння, у деяких європейських країнах програми підтримки ветеранів включають довгострокові податкові пільги та покриття частини заробітної плати. Щоб зробити програму більш ефективною, варто було б: - Розширити категорію отримувачів допомоги, включивши всі підприємства, які працевлаштовують ветеранів, незалежно від того, отримували вони гранти чи ні. - Надавати довгострокові стимули, наприклад, звільнення від податків або компенсацію частини заробітної плати протягом певного періоду. - Підтримати ветеранів напряму, створивши програми навчання та адаптації, що допомогли б їм отримати сучасні професійні навички. Попри благі наміри чиновників, нова програма містить низку обмежень, які можуть суттєво знизити її реальний вплив на ринок праці. Якщо держава прагне зробити працевлаштування ветеранів дієвим інструментом інтеграції, вона повинна переглянути умови програми, збільшити її охоплення та передбачити більш комплексні механізми підтримки. Лише так можна забезпечити стабільну зайнятість для тих, хто ризикував життям заради країни.
|
