пс2

Алена Балаба / 3 апреля 2020, 10:11

А може, ми прорвемося? — Головне — навчитися радіти життю


Люди — такі люди.


Наприклад, люблять ходити на похорони інших, щоб підсвідомо радіти — що не з ним це все: траурний марш Шопена або реквієм Моцарта, похмурі обличчя, поминальний обід та несмачне колево.
А ще люблять жалітися. На все: на карантин, погоду, курс гривні, дорогу гречку, відсутність манікюру та зачіски, на те, що «світ ніколи не буде як раніше» та «кризу, яка нас чекає» або ще страшніше «ми все помремо з голоду»….

А сьогодні сонечко, та птахи співають за вікном на дереві, що вже випустило зелене листячко. Весна. Ми живі та сподіваємося, що епідемія нас не зачепить — пройде боком, та розвитку «по експоненті» не буде — як в Італії та Іспанії, що ми втримаємося. Що треба сидіти вдома, не носити заразу та не нудити.
Просто іноді треба радіти маленьким радощам.
Вчитися радіти та отримати задоволення від життя — яким би воно не було складним.
І все буде гаразд.
Прорвемося.
#карантин

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Андрей Кокорин
Надеюсь вы соблюдаете карантин, сидите дома и выходите только за продуктами, а не шаритесь по всему городу? Иначе, надеяться на то что не будет как в Италии по меньшей мере странно и наивно.
   Ответить    
Алена Балаба
я — соблюдаю карантин, в магазин выхожу в маске и в перчатках, если передвигаюсь по городу — так же, пешком или на велике, в маске и в перчатках и соблюдаю социальную дистанцию. А вы? 
   Ответить    
   Правила

Записи в блогах:
caption Анастасия Большедворова
Лестница или… лестница?
1 августа 7 комментариев  
1 августа 7 комментариев  
30 июля 22 комментария  
29 июля 1 комментарий  
26 июля 9 комментариев  
22 июля 10 комментариев  
22 июля 28 комментариев  
22 июля 10 комментариев  






Будова