зезман2

Павло Кириленко / 28 декабря 2020, 17:33

А тепер я вам розповім у чому проблема партії Свобода?


Правий, націоналістичний рух в Україні, який здавалося зійшов нанівець наприкінці 90-тих, у середині нульових був модернізований і буйно розквіт завдяки партії Свобода та її лідера Олега Тягнибока. А вже у період 2008 — 2012 років вийшов на рівень політичного руху із підтримкою серед широких мас населення, яка далеко виходила за межі суто націоналістичного електорату.

Це було унікальне і феноменальне явище в пострадянській політологічній конструкції, оскільки український націоналізм через прив'язку до Бандери і Галичини, в принципі не мав перспектив для поширення на інших просторах України. Але Свобода зробила збій в цій системі завдяки непрогнозованій фанатичній підтримці цього руху молодими поколіннями українців, зазвичай до речі російськомовними, з Півдня, Сходу і Центру України. Чисельні багато тисячі акцій і марші, послідовна позиція та кропітка робота активістів Свободи по всій Україні зрушили маси і запровадили нову політичну моду. Інші політичні сили намагалися спочатку висміювати нас, потім нами лякати, а потім самі стали гнатися за запровадженою нами модою.

Коли Свобода потрапила до Верховної Ради і утворила там вперше чисельну фракцію, Україна отримала шанс стати реально незалежною і розвинутою державою. В той період революційна ситуація, а саме прагнення змін у системі, поглинула суспільство. Такі ж атрибути, як українська мова, вишиванка, гасла «Слава Україні» – асоціювалися із людьми, які виборюють справедливість і несуть у собі глобальні зміни на краще. Все це зрештою вилилося у вир подій 2013-2014 років на Майдані, але Свобода і націоналізм зазнали непоправних втрат, а в самій державі все змінилося тільки на гірше. Існуючи проблеми з недостатньо патріотичною владою, економікою, монопольним становищем олігархії – тільки поглибилися. Крім того, ми втратили території і розпочалася війна.

Оскільки цей злам та катастрофа почалися після Майдану 2014, очевидно в цей період й пішло щось не так, тому в ньому потрібно розбиратися і шукати причини.

Враховуючи, що Свобода була головною силою, яка вивозила на своєму горбу всю ту революцію, пропоную розглянути претензії, які виставлялися партії та її лідеру під час, і після Майдану та одразу дати відповідь на них.

Отже, перша претензія: Тягнибок забагато брав участь у складі інших лідерів Майдану в переговорах з Януковичем. А сама партія була недостатньо радикальною на Майдані.
Дійсно можливо на Майдані ми були не дуже показово радикальними, але на всіх акціях, блокуваннях і протистоянні з «Беркутом» саме наші депутати і членство партії було попереду. Представників Свободи на Майдані було найбільше, і очевидно відповідальність за людей та майбутні наслідки змушувала нас поводитися відносно обачно та адекватно. Мало того, бували моменти коли Майдан фактично розсмоктувався, люди десь розходилися по своїх справах, життя з його побутом брало гору і виявлялося, що революція скоро сама собою завершиться. Тоді Олег Тягнибок віддавав накази головам обласних організацій: забезпечити наявність членства партії на Майдані. І ці накази сумлінно виконувалися. Керівники місцевих організацій, як ті середньовічні сюзерени збирали у своїх вотчинах військо, зі всіма обладунками, спорядженням і відправлялися до свого короля. Тільки на самому Майдані, цей король, був лише для них королем, бо сама партія у тих глобальних процесах і рішеннях, які відбувалися та приймалися там, нічого не вирішувала, а виконувала роль виключно «гарматного м’яса».
І тому, те що Олег Тягнибок брав участь у переговорах з Януковичем разом з іншими так званими лідерами Майдану, це було чи не єдине головне досягнення партії, бо якраз у Януковича чітко знали, що від Свободи залежить найбільше, а саме чи буде стояти Майдан, чи ні?
Були навіть такі випадки, коли Яценюк і Кличко намагалися у цьому переговорному процесі посунути Тягнибока, і приходили на зустрічі з Януковичем самі. Тоді Янукович, слід віддати йому належне, казав цим персонажам, що без участі Тягнибока переговори не буде проводити, і їм доводилося телефонувати йому та просити прийти.

Друга претензія: Після перемоги Майдану і втечі Януковича Свобода мала взяти всю владу у свої руки, адже саме віцеспікер Верховної Ради Руслан Кошулинський був єдиним легітимним представником її вертикалі в ті дні, а підступна суть інших лідерів Майдану була всім очевидна.
Насправді хто так каже, не усвідомлює, що як би так сталося, наші так звані міжнародні партнери із США та ЄС не роздумуючи оголосили б, що в Україні відбувся реальний державний, фашистський переворот, Хунта, і дали б можливість Путіну взяти повний карт-бланш, ще і усіма способами допомагаючи йому в цьому. Слід відзначити, що повне позбавлення президентської влади Януковича до запланованих дострокових виборів, не входило у плани Госдепа США та ЄС, це було скоріше вигідно неурядовим структурам транснаціонального капіталу в особі Сороса, Кремлю і звичайно реальним кукловодам Майдану – Яценюку, Турчинову, Порошенко і ко.

Третя претензія: Свободі не треба було входити у спільний коаліційний Уряд і розділяти відповідальність за майбутнє із протилежними собі ідеологічно політичними силами.
І тут слід зауважити, що якщо Свобода вв’язалася у цю історію з Майданом, то після його перемоги було цілком логічно входити у коаліційний Уряд та розділяти відповідальність за майбутнє.
Я зроблю тільки уточнення, було б логічно, як би Свобода дійсно була повноправним учасником рішень і процесів на Майдані, а не «спецназом опозиції» і її гарматним м’ясом. А так, як Свободу почали вже з перших днів коаліційної влади кидати на кожному кроці і витирати об самого, в першу чергу Тягнибока, ноги, то ще не пізно було, хоча б й тоді, за тиждень чи два, з неї вийти і почати говорити правду українцям про тих, хто дійсно дорвався до влади і у яке провалля веде державу.
Розглянувши це, ми маємо перейти до головних висновків, у чому ж причини падіння рейтингу партії ВО «Свобода» з 2014 року?

А річ у тім, що люди можуть не знати всієї інформації, відповідно не бачити повної картини тих подій, відповідно робити висновки не зовсім точні, але інтуїтивно – чітко розуміти, що партія пішла кудись не туди. Більше того, зрадила – не виправдала їх надії. І очевидно в цьому криється причина тієї катастрофи якої зазнала Свобода у 2014 році зі всіма подальшими проблемами.

Головна причина цієї катастрофи у тому, що Свобода, будучи єдиною системною та ідеологічною партією, допустила аби революційною ситуацією скористалися ворожі насправді до України політичні сили. Дозволила аби Майдан почався не тоді, не з тими гаслами, і не з тими союзниками. Бо єдиним союзником у партії в її боротьбі за системні зміни на краще, мав бути лише український народ, а не зграя дегенератів, які свідомо зробили фальстарт під назвою «Євромайдан».

Сьогодні можна дискутувати, де та відправна точка, той момент коли Свобода зробила цю рокову помилку?

Можливо – це 2011 рік, коли Свобода увійшла до так званого КОДу (Комітету опору диктатурі), який утворився в наслідок звинувачень у корупції з подальшим запроторенням за ґрати Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Можливо – 2012 рік, коли Свобода увійшла до так званої «Об’єднаної опозиції» напередодні парламентських виборів.

Але я вважаю, що точкою неповернення було приєднання вже парламентської партії Свобода до так званої компанії «Вставай, Україно» на початку 2013 року. Адже всі попередні союзи носили досить умовний та формальний характер. А «Вставай, Україно» передбачав спільну участь у вуличних акціях – там де до цього тільки Свобода мала авторитет, домінувала і отримувала підтримку людей за ідею, а не гроші, як усі інші. Саме тоді, на маршах-акціях по містах України, наші стрійні ряди – ідеологічних, щирих партійців, прихильників та просто пасіонарних людей були розбавлені проплаченою масовкою із «Батьківщини» та «Удару». Саме тоді, ми легітимізували в очах українців, всю ту зграю пройдисвітів, які дорвалися до влади після Майдану. Те, що ми стали поряд з ними на чисельних вуличних акціях надалі і привело до Майдану не в той час та до псевдо революції. Бо ми дали чіткий сигнал суспільству, що всі ті яценюки, турчинови і порошенки є чимось кращим за Януковича та його оточення.

Мені це було зрозуміло ще тоді, і я завжди казав в середині партії, що ці особи ще гірші за Януковича. Тому, я маю повне моральне право зараз про це говорити та підіймати питання подальшої долі партії.

Після цієї рокової помилки, Україна почала стрімко рухатися до масштабної катастрофи, а партія Свобода робити помилки за помилками, і з кожним роком ситуація поглиблювалася та ускладнювалася. Хто сперечатиметься із цим, просто ніколи не розумів стратегії партії. Але враховуючи, що за цими помилками стояло найвище керівництво партії, виникає питання, чи була така стратегія взагалі?

Як людина, яка вступила у партію в середині 90-тих, коли її назва ще була іншою і її голова теж інший: можу сказати, що стратегія таки була. На якому етапі її перестали розвивати і розуміти – складно сказати, та і зараз вже не важливо.

Важливо чи партія ще здатна відродитися, модернізуватися, переформатувати та оновити склад свого керівництва, визначити найгостріші проблеми України на цьому історичному етапі та взятися їх вирішувати?

Потрібно нарешті визнати і змиритися з тим, що український націоналізм у його галицькому виконанні вже ніколи не буде мати успіху в Україні. Бо був дискредитований під час і після Майдану 2014 року. Адже для всього народу України є очевидним, що до влади тоді прийшли саме націоналісти. І не має сенсу пояснювати, що Порошенко і вся та зграя мародерів зовсім не націоналісти. Бо саме ми дозволили їм стати під наші знамена, саме ми сказали, що вони чимось краще за Януковича, саме ми добровільно прирекли себе на роль «гарматного м’яса» у їхніх іграх та маніпуляціях.

І як ви гадаєте, сьогодні є сенс себе якось виправдовувати перед народом? Ні, і ще раз ні, бо ми до цього допустили і ми найбільше відповідальні за це все. Націоналісти мали стати тою новою національною елітою, яка повинна була повести за собою український народ, а виявилося все навпаки, ми стали отарою, яка смиренно пішла на заклання.

І тому найперше, що потрібно зробити, визнати це та покаятися.

У легендарні середні віки, серед європейської аристократії і королів існувала чудова традиція – самобичування, яка підкреслювала слабкість людської природи, її недосконалість та здатність робити помилки. Але тільки шляхетні люди були здатні це визнати і перед всім народом продемонструвати бажання каятися і змінюватися на краще.

Так от, керівництву партії Свобода, потрібно почати із цього!

Про всі ці речі, я в той чи інший спосіб говорив публічно на закритих Політрадах партії і особисто голові партії вже впродовж 5 — 6 років. За рік до президентських виборів 2019, я цього вимагав вже дуже чітко і послідовно. А після провалу на парламентських виборах 2019 року, я радикально ставив питання про зміни, і в тому числі відставку голови партії. Якого до речі дуже поважаю, але наголошував: якщо Олег Ярославович сам не почне змінюватися, не позбудеться звичної для себе зони комфорту – то має піти з посади голови партії. Я вимагав провести повний ребрендинг аби на місцеві вибори вийти до народу позбувшись негативу з новими актуальними ідеями. Такими ідеями, які могли б об’єднати народ всієї України, включаючи і окуповані території.

А це ніщо інше, як захист традиційних, сімейних і духовних цінностей – нашої цивілізації, яка розвивалися тисячі років. На противагу ліво-ліберального матеріалізму, який йде до нас сьогодні з нового «совка» – «євросвовка» тобто Європейського Союзу. Який вже завершує перетворення України у свою сировинну колонію.
Протиставити сьогодні цьому ми можемо – відродження та новий розвиток високотехнологічної промисловості, яка здатна забезпечити стрімкий економічний зріст, наше українське економічне диво.

Таку політику зараз у Світі проводять консерватори, саме вони є на вістрі боротьби добра із злом, і їх успіхи є запорукою цього шляху. Це такі держави: як Польща де при владі права консервативна партія «Прово і Справедливість» та свій президент Дуда; Угорщина, партія «Фідес» і свій прем'єр-міністр Орбан; Австрія, «Австрійська народна партія» і свій канцлер Себастьян Курц; зрештою Дональд Трамп, ім’я якого сьогодні лягло в основу нової політичної течії під умовною назвою – «трампізм».

Україні сьогодні життєво необхідний новий широкий, загальнонародний – традиціоналістський, консервативний політичний рух, але водночас прогресивний і модерний у правильному розумінні цього слова.

Свобода мала шанс перетворитися у такий рух, після переосмислення подій 2013 – 14 років. Не пізно було це зробити навіть півтора два роки тому.

Сьогодні зрозуміло що досі такої політичної партії в Україні не існує, але сам рух є. Які сили зможуть цей, поки що народний рух об’єднати у потужну політичну партію, питання часу. Тому завдання людей честі стати учасниками цього процесу.

  


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Serge Krawczenko
простой украинский нарид любит сериал сваты, чиста паржать на 95 квартал и излагать чужую повестку, т, к 73% не хватает мозгов на формулирование собственного мировоззрения
   Відповісти    
dolento
Друг, ти міцно оволодів вченням кремлівських ідеологів, про український буржуазний націоналізм! Московські фашисти дуже боялися українських патріотів, у тому числі бандерівців, які воювали на Заході за нашу незалежність до 1956 року! Нюрнбергський Трибунал визнав, що УПА була національно-визвольним рухом! Визвольні революції з 17 по 20 століття йшли під гаслами боротьби за національну свободу, успішними сьогодні є  національні уряди та парламенти!  Лише 30 років пройшло з перших кроків українців до свободи та незалежності! Тільки подумайте 300 років неволі, і такі важкі прагнення до нового життя! Коли більшість українців стане націоналістами, відродиться Україна, без цього нічого не буде!
   Відповісти    

 Insider
Дура, какое ты имеешь отношение к украинскому народу, чтобы такой бред утверждать?
   Відповісти    
eqmlista
Ага, украинский народ любит интернациков даже в щах.
   Відповісти    

Victor 6932
Отрицательный смысл слову «национализм» был придан в союзе. Искусственно. В противовес «интернационализму» (якобы) большевиков. И до сих пор большая часть населения, зомбированнная и советской, и российской пропагандой, слепо повторяет мантру « национализм-нацизм-фашизм». На самом деле ничего отрицательного в понятии национализм нет. А статью можно вообще не читать. Не тратить время.
   Відповісти    
eqmlista
Ну да, выводы не правильные. Потому что в парламенте нет ни одной партии, которые были в той Раде. Да, лица могут быть и те же, но названия другие.
   Відповісти    
dolento
У минулому році в Конституцію Ізраїля внесені зміни — Ізраїль —  національна держава для євреїв! При тому, що євреї складають 75 % населення, відповідно, не євреї 25 %! У Кнесеті 120 депутатів, з яких тільки 13 представляють національних меншин! От де справжні патріоти-націки своєї держави!
   Відповісти    

dolento
Victor Формально ви праві, але Вікі вказує, що на кінець 2018 року вже прийнято 13 Основних законів, зміст яких може скласти значну частину майбутньої Конституції!
   Відповісти    
Victor 6932
«Может и составит», но мы это обсудим, когда ее действительно примут. Пока-что, видимо, им и так кофмортно. Если все, что записано в основных законах Израиля, изложить в в сводной Конституции, то это, скорее- всего, будет сильно отличаться от конституций западных стран. Например, в одном из основных законов есть такой пункт, как «статус еврейского календаря». Почитайте также « Земельный закон государства Израиль». Там в Вики ссылка есть.
   Відповісти    

Alejandro11
Исходная посылка автора о том, что за «Свободу» голосовали идейные националисты, является заведомо ошибочной. Просто в 2012 году «Свобода» смогла собрать весь протестный электорат. «Объединённая оппозиция» Турчинова-Яценюка, лживая и коррумпированная, продающая, как потом выяснилось, места в списках лицам, ставшим позднее «тушками», у многих не вызывала доверия. Однако со временем в этом сегменте появились «Самопомощь», Гриценко (который ни разу не прошёл, но тоже оттянул голоса), Смешко (аналогично), «Голос» и другие, а избирателями «Свободы» остались только убеждённые националисты.
   Відповісти    
zloykakpes
Проблема партии «Свобода» в том, что ваш лидер нацист, расист, сексист и шовинист. Любой нормальный человек сразу пройдет мимо с такой-то рекламой.
   Відповісти    
dolento
zlo Заздрю, бо у Олега Тягнибока, чудовий послужний список!
   Відповісти    
Їфім
Якщо в 2014 не було Майдана, то про що б зараз було це епосне ессе?
   Відповісти    
Black_Sea
"Після Майдану крісло генпрокурора набув висуванець від «Свободи» Махницький"

Я вже якось писав у блозі пана Кириленка про Махніцького, що обідав в "Юрці" з Ківаловим. А ще про аграрного міністра Швайку, котрий вважав за прийнятне отримати на день народження "Харлей", бо "завжди мріяв". А де була "Свобода" між виборами, у якій засаді, що не видно і не чути? Так вибори не виграють.
   Відповісти    
АдиИзраиль
Судя по тому, что вытворяли Тягнибок и компания после Майдана и тому как их пиарит здесь Друг всех пиДарасов-это кремлевский проект.Павлик Кириленко давно известный провокатор и кремлевский агитатор.Иногда даже кажется, что он душевнобольной, такую ерунду несет.
   Відповісти    
vatakaratel
Паша опять вылез с очередным высером.Я даже зарекался комментировать его писанину, но почему то вспомнил Притулу и Молочного)).У них была серия гэгов про геев-националистов.Вот Свобода и Паша лично-это и есть такие карикатурные националисты.

   Відповісти    

Zangarmarsh
Глубоко насрать, в чем проблемы партии Свобода. Нахера это читать вообще? :) Адекватный человек держится подальше от любых укр-х «партий».

Ибо знает, что это не более чем бизнес-клубы. Для лоббирования интересов путем оболванивания быдла.

Не может быть никаких партий в нищей стране.
   Відповісти    
Zangarmarsh
И еще. Одесса -- на 95% русскоязычный город. Любой умный политик будет писать по-русски, если хочет донести свою мысль и завоевать тут сторонников.

Если ты такого элементарного не понимаешь, к чему читать твой текст? :) Нужно вести пропаганду на языке аудитории. Это азы.

Уже сам факт того, что вы превращаете укр-й язык в священную корову в угоду эффективной политике, говорит овас многое. Столько лет, а вы все е0ще не в состоянии строить политческий национализм в гос-ве, а все пытаетесь строить этно-лингвистический. :) 
   Відповісти    
 Insider
Как тебя лихо торкнуло только от текста на украинском;)
   Відповісти    
Victor 6932
А Израиль процентов на 70, наверное, во многих местах, русскоязычный. Но что-то никто не поднимает вопрос, что там иврит « »священная корова». И нн додумается поднимать. Я уж не говорю о религиозных праздниках и календаре. Это на уровне прописаных основных Законов. Или то  другое, особенное, в чем-то?
   Відповісти    

   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


стикон2пк
Ми використовуємо cookies    Ok    ×