artville1

Павло Кириленко / 1 февраля 2020, 10:06

Brexit i Україна


Сьогодні Великобританія остаточно вийшла із Європейського Союзу.  На геополітичну мапу Світу виходить знову незалежний, потужний і досвідченийгравець. Розбудова власної вісі союзницьких держав у конкурентному протистоянні  тепер вже з ЄС і РФ буде головною темою порядку денного її дипломатії. І це унікальний шанс для України здобути сильних союзників на шляху захисту своїх власних інтересів.

Та для того щоб не потрапити в оману власних ілюзій про відданість тим чи іншим зовнішньополітичним орієнтирам варто проаналізувати, як змінювалися інтереси провідних Європейськихдержав протягом століття в залежності від обставин у Світі.

Так на початку XX століття Російська імперія, в складі якої була і Україна,  входила до блоку держав Антанти разом з Францією та Великобританією. Цей союз держав був створений на противагу Троїстому союзу Німецької імперії, Австро-Угорської імперії та Королівства Італія. Протиріччя цих двох політичних блоків в результаті привели до Першої світової війни 1914 – 1918 років. Розглядаючи ці події з точки зору інтересів Української держави, яка постала в результаті розвалу Російської імперії у період завершального етапу Першої світової війни ми бачимо, тоді нашими геополітичними союзниками в боротьбі за незалежність були Центральні держави (новий формат Троїстого союзу вже без Італії, але з Османською імперією та Болгарським царством). Бо Російська імперія не допускала можливості втратити Україну, а Великобританія та Франція знаходилися з нею у союзі, тому вони апріорі не могли бути союзниками України. Подальша історія лише довела правильність цієї тези. Ми знаємо, що у 1918 році УНР змогла захистити Україну від більшовицького наступу з Росії при допомозі Німецької і Австро-Угорської імперії після підписання Брестського мирного договору. Проте після того, як Центральні держави програли, втратила незалежність і Україна. Антанта продовжувала підтримувати російські самодержавні сили та Польщу, а ми залишилися сам на сам в боротьбі з більшовиками та російськими монархістами.

За останні кілька десятків років геополітична ситуація у Європі значно змінилася. Якщо наприкінці 1980 — тих, початку 1990 військово-політичний блок НАТО з такими провідними країнами, як Німеччина, Франція, Великобританія, США були єдині в протистоянні з СРСР та підтримки прагнення до незалежності України і інших держав, то сьогодні ЄС в обличчі Німеччини і Франції перетворилися у негласного адвоката інтересів Кремля у Європі. Орієнтація української опозиції в 2014 році на ЄС привела до ситуації,  коли РФ змогла розв’язати агресію проти України покладаючись на добрі неофіційні стосунки Путіна з керівниками Німеччини — Ангелою Меркель, Франції — Франсуа Олландом і США — Бараком Обамою.

На щастя України та інших держав Східної Європи ситуація почала змінюватися коли у США на президентських виборах переміг кандидат від Республіканської партії у 2017 році. А Великобританія проголосувала на референдумі за Brexit у 2016. В наслідок цих подій домінуючій світовій політики потурання апетитам Кремля — з’явилася дієва альтернатива. Це чітко усвідомлюють у країнах Східної Європи таких, як Польща, Румунія, Литва, Латвія і Естонія, де останні 3 – 5 років при владі знаходяться консервативні праві політичні сили, для яких загрози від РФ є очевидними, а тяжіння до консерваторів Великобританії і республіканців США є природнім ідеологічним процесом.

Нещодавній візит президента України до Польщі і плідні переговори з Дудою дають надію, що і в Україні владна верхівка нарешті збагне — до співпраці з якою віссю держав необхідно сьогодні прагнути. Адже очевидним є, що з нинішнім ліво — ліберальним керівництвом Німеччини та Франції, що визначають політику ЄС, Україні нереально вистояти в протистоянні з РФ.

Отже ми бачимо, як за останні 100 років змінювалася геополітична ситуація у Світі, а Великобританія із Союзника Росії періодично ставала її ворогом і, як наслідок другом України.

Ми не знаємо, як довго проіснує саме така геополітична конфігурація, бо самі англійці кажуть «в Англії нема вічних друзів чи ворогів, у Англії є вічні інтереси». Тому, якщо ми прагнемо у Світі зайняти належне місце то маємо будувати свою зовнішню політику саме на таких простих і прагматичних принципах. Сьогодні нам вигідно співпрацювати з Великобританією і США та нашими природними союзниками по Балто – Чорноморському простору, а завтра подивимось…

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Kol-o-Bok
Так отож…


   Відповісти    
eqmlista
Не радуйся раньше времени, не превратится, даже если кроме Шотландии, Северной Ирландии, выйдет Уэльс, то Великобритания останется.
   Відповісти    

eqmlista
Это мечты пыни, наслушавшись ведмедчука.
Но вообще-то новости из-за поребрика хреноватые. "Кнут" возможен или до 9 мая или сразу после. Олимпиада их не волнует — ихтамнет. А футбол тем более.
С 99%-й гарантией можно сказать, что Нормандской встречи в берлине не будет. Зеленский может не надеяться, а вот морская блокада, а с ней и воздушная в южном направлении вполне вероятна.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×