artville1

Дмитрий Колцун / 10 ноября 2019, 11:58

Чи потрібний Одеській області комунальний «ветеранський» центр?  


Останній скандал з відвертою спробою використання адмінресурсу для забезпечення «потрібних людей» в керівництві комунальної установи Одеської обласної ради «Центр допомоги ветеранам», примушує замислитися, а дійсно ця структура є потрібною та ефективною чи ми маємо справу з черговою спробою «розпилу бабла» та працевлаштування «кумів та сватів»?

Існуючу зараз в державі систему надання соціальних послуг для учасників АТО/ООС можна порівняти з обстановкою, що склалась на фронті влітку 2014 року: тут тобі і державні, і відомчі, і місцеві, і громадські, і будь які інші формування. Всі роблять майже одну і ту же справу, але в кожного своє бачення, свої засоби та своя мета діяльності. Як результат – неузгодженість дій, відсутність координації, внутрішні конфлікти та звинувачення одне одного у зраді.

Декілька років тому фахівці Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів нарахували 44 пільги та виплати, які так чи інакше стосуються учасників АТО/ООС, але всі вони настільки широко розкидані по відомствам, державним органам та місцевим радам, що інколи розібратися в переліку різних законів та розпоряджень важко навіть фахівцю, а не то що солдату. Яскравим прикладом може стати пільга на отримання землі – вона якби і існує, але десятки тисяч наших захисників ще й досі не наблизились навіть до першого етапу – отримання дозволу…

Вперше проблемою координації різних служб та відомств на державному рівні вирішили зайнятися в березні 2015 року. Тоді якраз масово до дому почали повертатися добровольці першої хвилі мобілізації. Своїм Указом Президент зобов’язав створити в регіонах відповідні центри, щоб мали надавати інформаційні та консультаційні послуги. Сам Указ не мав прямої вказівки, як саме мають діяти ці центри, віддавши ініціативу на місця. Тому в кожній області своя структура Центру допомоги учасникам АТО/ООС: десь це комунальна установа, ще десь – відділ в Департаменті соцполітики, в Одеській області вирішили зробити на волонтерських засадах. Тоді багато чого робили на волонтерстві. Тобто всі ці чотири роки наші дівчата-волонтери, не маючи зарплат, безкоштовно допомагали та подовжують допомагати хлопцям, що повертались с фронту. Від оформлення документів на отримання статусу та комунальних пільг, до сплати лікарняних рахунків та забезпечення безкоштовними санаторними путівками дітей.

До честі сказати хлопців, вони й самі через деякий час почали допомагати іншим, хто повертався з фронту. Так, в Одеській області во всіх районах і містах діють більше ніж 100 громадських організацій як учасників АТО/ООС, так і волонтерів. У кожної своя спроможність, але вони частково взяли на себе функції центрів.

Тим часом стало зрозуміло, що лише однією ініціативою громадянського суспільства проблему не вирішити. Дійсно, в Україні існує Державна служба у справах ветеранів, але весь її кадровий потенціал – це один головний спеціаліст на всю область. Тому вже з кінця 2016 року розпочались консультації між ветеранськими організаціями та Одеською обласною радою, щодо створення відповідної комунальної установи. Перемовини з профільною комісією, що очолює депутат від фракції «Доверяй ділам» Анатолій Садовник проходили не завжди просто, тому процес розробки статуту, визначення штатного розкладу, цілей і завдань, підпорядкування та звітності розтягнувся на довгі два роки.

За цей час в державі відбулися певні процеси – громадські об’єднання ветеранів та волонтерів набули реальну можливість отримувати бюджетні кошти на свої проекти. Як приклад, три місяці тому, в Ананьєві завдяки 113 тисячам гривень коштів з обласного бюджету та залученим коштам благодійників, місцева волонтерська організація «Великі серця» провела ремонт будівлі колишньої загальноосвітньої школи та облаштувала там центр реабілітації для учасників АТО/ООС. В цілому, лише на обласному рівні в цьому році біля 10 громадських об’єднань ветеранів та волонтерів АТО/ООС реалізували свої проекти на загальну суму понад 1.5 міліонна гривень. А ще є міста, райони та ОТГ, які також потроху починають запроваджувати конкурси проектів, як ефективний механізм взаємодії влади та громадянського суспільства.

Ще один важливий процес наведення ладу в питанні надання соціальних послуг для учасників АТО/ООС – створення Міністерства у справах ветеранів. І хоча відомство знаходиться лише на стадії свого формування, вже є чітке розуміння щодо його ролі в координації роботи різних служб на місцях. З огляду на це можна зробити висновок, що наша обласна рада значно запізнилась з часом створення відповідної комунальної установи. Настільки, що зараз більш ефективніше буде направити кошти по її утриманню на фінансування проектів громадських організацій. Вони і набули досвіду, і мають певний авторитет у суспільстві. Але це, якщо річ іде про реальну допомогу учасникам АТО/ООС. Останні рішення як Верховної Ради так і Кабінету міністрів надають таки можливості в повній мірі.

Ну, а якщо мова йде про банальне працевлаштування друзів та знайомих депутатів обласної ради від фракції «Довіряй ділам», що наявно демонструють останні скандали з відвертим нав’язуванням та просуванням за допомогою адмінресурсу спочатку генерала Фьодорова, а зараз і полковника Вершигори, то краще ці кошти, що планують їм на зарплатню, віддати родинам загиблих.

Бо як свідчить практика: генерали та полковники – це останні, хто реально потребує соціальних пільг.


Д.Л. Колцун,

голова ГО «Методичний центр ГО учасників, інвалідів, ветеранів та волонтерів АТО»,

провідний фахівець відділу досліджень Придунайсько – Чорноморського регіону в місті Одеса Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×