Знову змушений стати адвокатом Польщі. І чесно кажучи це вже починає набридати. Бо зовсім не ідеалізую її владу зараз, а тим більше деякі епізоди діянь її еліт в минулому. Але ми не зможемо розбудовувати справедливості у своїй державі, якщо будемо закривати очі на дії нашої влади, які привели до цього вже дуже гострого міжнародного протистояння. Отже, блокування Польщею транзиту українського зерна продиктоване захистом інтересів свого дрібного фермерства — тобто народу. А претензії української влади до Польщі з цього приводу мають на меті захист інтересів великих латифундистів та зернотрейдерів — тобто олігархів. Річ в тім, що Польща десятиліттями розвивала зовсім протилежну нашій, власну аграрну модель. В Польщі законодавчо створені механізми розвитку дрібних фермерських господарств. Відповідно такі господарства, оскільки обмежені розмірами земельних володінь, роблять ставку на вирощування якісних та більш дорогих культур. На високий ККД від своєї праці та продукції. В Україні ж десятиліттями владою створювалися умови для розвитку великих латифундій з необмеженою кількістю земель. В результаті цього утворився, як правило афільований з владою, прошарок латифундистів — олігархів, а дрібне фермерство виживало без будь-якої підтримки держави. Влада Зеленського такий порядок речей закріпила прийняттям закону про ринок земель сільськогосподарського призначення виключно в інтересах великих латифундій та земельних спекулянтів. Відповідно при такій моделі розвитку, маючи величезну кількість земель, латифундисти роблять ставку не на якість своєї продукції, а на її кількість. І звичайно ціна такої продукції значно нижча за вирощену польськими фермерами. Крім цього нас постійно вводять в оману кажучи лише про транзит української сільгосп продукції сусідніми країнами й зокрема Польщею. Бо наші олігархи вже виробили схему збуту своєї агропродукції в Польщі під виглядом її транзиту нібито до інших країн. Таким чином Україна демпінгує ціни на різного роду збіжжя у Польщі, що ставить на межу виживання їх фермерство. І влада Польщі в такій ситуації змушена обмежувати цей транзит. Що ж робити Україні зараз в цій ситуації? Для початку треба розуміти, що українських дрібних фермерів цей конфлікт ніяк не зачіпає. Бо вони в першу чергу страждають від монополії місцевих зернотрейдерів, які скуповують зерно за безцінь, а продають на зовнішніх ринках в рази дорожче. Далі, негайно почати перебудовувати вітчизняну модель аграрного розвитку та сільського господарства. Замість захисту інтересів латифундистів-олігархів та зерноетрейдерів-спекулянтів, почати сприяти розвитку власного дрібного фермерства. Для цього зокрема внести зміни в закон про ринок земель сільськогосподарського призначення за прикладом того ж польського закону де продаж земель обмежується сотнями гектар, а не десятками тисяч, як в Україні. Крім того, в польському законі так прописана процедура купівлі землі іноземцями, що практично унеможливлює цей процес, що теж є гарним прикладом для наслідування. Ну і зрештою потрібно почати відновлювати старі розорені та будувати нові заводи харчової промисловості. Розвивати інфраструктуру підземних овочесховищ та елеваторів. А тепер головне, ми українці давно усвідомили, що влада в нас живе своїм окремим життям від народу і виключно своїми інтересами, або ще інтересам своїх хазяїв.. Відповідно цей конфлікт з Польщею стосовно транзиту збіжжя ні в якому разі не варто сприймати відносно себе, а розуміти, що він спричинений деградацію нашого дипломатичного корпусу та шкідливістю аграрної моделі розвитку. За що звісно відповідальні, як всі попередні уряди України, так і нинішня влада. Тому в цій ситуації навпаки треба бачити рятівну соломинку і тиснути на владу з вимогою повної перебудови системи нашого сільського господарства та харчової переробної промисловості. Не ображатися на цілий світ та сусідів, а бути собою. Будувати країну для себе, хоч би, як ті ж поляки. Правила |