Чиновницька прокрастинація та медійний прочухан
У березні Одеса знову страждала від обстрілів російської армії. Зруйновані будинки, пошкоджена інфраструктура, знищений бізнес — це все, що приносить кожен удар ворога. Але кожен з них ще і лакмусовий папірець, як місцеві чиновники працюють в екстремальних умовах, коли до них прикута увага преси та населення. І як виконують свою роботу, коли перший ажіотаж та емоції вщухають.
Показова історія з будинком на Прохорівській, 40, куди ще в січні 2024 влучив ворожий дрон і повністю знищив кілька квартир на 15 поверсі. Здавалося б, від тоді вже можна було завершити всю бюрократію (якою, ну, дуже часто прикриваються на Біржевій площі) та почати відновлювати будівлю.
Замість цього цілий рік чиновники ходили навкруги: спочатку, як і на місці кожної трагедії, тут з’явився особисто мер Геннадій Труханов: розповів про необхідність капітального ремонту будівлі. Потім з’ясувалося, що робити його збираються за рахунок інвесторів. Але бажаючих викинути гроші на вітер не знайшлося.
А люди поки стукали у всі двері та зібрали тони відписок по інстанціях, аби зрозуміти: хто і коли буде відновлювати їхні квартири.
Чиновники забігали лише після того, як люди звернулися по допомогу до журналістів «Першого міського». Ще й репортаж не встиг вийти в ефір, як раптом з’явилася новина, що після річної прокрастинації будівлю таки ремонтуватимуть за кошти міста. Ба більше! Поговорити з жителями прийшли особисто цілих два віцемери Олександр Філатов та Ганна Позднякова, очільник департаменту міського господарства Леонід Гребенюк та керівник департаменту благоустрою Олександр Ільїн. Мовляв, а давайте намітимо «дорожню карту», і все в нас буде ОК.
Люди розуміють, що ОК, може буде і не скоро, бо чиновницька дрим-тим закопирсалася явно у передчутті медійного прочухана, адже ситуація з будинком виходила дуже негарна. А зараз намічаються чергові бюрократичні перегони. Що ж, журналісти «Першого міського» готові пильно за ними спостерігати, аби люди не просиділи ще рік на паперових обіцянках.
Звичка ремонтувати: що з інклюзивним пляжем на 11-й Фонтану?
В одного відомого персонажа 31 грудня була традиція ходити з друзями в лазню, а от в одеських чиновників є традиція раз на пʼять років щось робити на інклюзивному пляжі на 11-й станції Фонтану.
Ця історія наче ніколи не закінчується, бо зробити з цього шматка узбережжя «цукерочку» влада намагалася у 2008, 2012 та 2019. Тепер – нова пʼятирічка, і – новий сезон пригод. Востаннє на цей інклюзивний пляж виділили шість мільйонів, щоправда роботи проводили не надто якісно. І, врешті решт, забули визначитися, хто взагалі за нього відповідає, та законсервувати. Тож не дивно, що за три роки «повномасштабки» від місцевої інфраструктури залишилися іржаві ріжки та ніжки. Тепер чиновники згадали, що нормального комунального пляжу для людей з інвалідністю в місті немає, і знайшли на чергову реконструкцію 18 лямів. Розпоряджатися грошима буде міське управління інженерного захисту під керівництвом Юрія Піскуна, а якщо подивитися проєктну документацію, то очікувати якогось дива урбаністики не треба: там – підлатають, те – замінять, щось десь – прикрутять назад. Головне, що б не як минулого разу: ногами, зі скандалом, але без відповідального.
В мерії взагалі цього місяця активізувалися на тему інклюзивності. Мабуть, напередодні курортного сезону. Але зробити одеське узбережжя комфортним для всіх — задача із зірочкою і дорогим кошторисом. За три роки вся пляжна інфраструктура прийшла у занепад. Так, офіційно більшість пляжів були закриті. І це був головний аргумент чиновників, які ігнорували тисячі відпочивальників біля моря. Мовляв, щось трапилось — розбирайтеся самі.
А тепер, коли в мерії згадують, що інклюзивність у них в пріоритеті, редакція «Першого міського» охоче може показати чиновникам десятки аварійних сходів до пляжів, розбитий асфальт та іржаві конструкції на піску. Тут би на своїх двох не вбитися, не кажучи вже про людей на кріслах колісних. І перекладання відповідальності на місцевий бізнес — не варіант. Принаймні, такої думки одесити, які спілкувалися з кореспондентом «Першого міського». Але одна справа заявляти на скучних засіданнях про пріоритети та європейські стандарти. Інша — втілити ці самі європейські стандарти в життя. А як почнеш питати: то – грошей нема, то – не на часі, все – після війни і таке інше. Нема про що говорити, поїхали далі!
Щури на дитмайданчику та агресивні безхатьки біля школи
Щомісяця редакція «Першого міського» підбиває підсумки комунальні, бо наші журналісти постійно опрацьовують десятки звернень громадян. Цього разу в наш маленький суб’єктивний топ потрапила історія про агресивних безхатченків.
Якщо стисло, то люди без визначеного місця проживання з мотлохом та безпритульними собаками влаштували собі домівку на звалищі серед руїн сараїв в провулку Ушинського. Місцеві – просто у захваті, особливо вчителі та батьки дітей зі школи, що – точнісінько навпроти.
В ЖКС «Порто-Франківський», який очолює Олександр Сайчук, не бідкалися, але розвели руками: руїни — приватна власність, нічого не знаємо. Після запиту нашої редакції, місце відвідали представники Приморської адміністрації та міського департаменту екології, але сміття нікуди не поділося, бо займатися ним, за словами посадовців, має власник. Тож чиновники написали чергові приписи хазяїну, якого роками ніхто не бачив, а комунальники прибрали хіба що мертвих щурів з тротуару. Кінець історії. Завіса. Аплодисменти.
Майже аналогічна ситуація на проспекті Небесної сотні, тільки там звалище в руїнах будівлі, що згоріла, межує з дитячим майданчиком. І збираються тут не лише безхатьки, а й наркомани. Місцеві мешканці так само зверталися і до департаменту екології на чолі з Мариною Савченко та до Київської райадміністрації. А там прямо відповіли: можемо виписати смішний штраф власнику руїн. Зараз люди написали чергове звернення до нової керівниці Марини Лозовенко, яка очолила адміністрацію в березні. Це депутатка міськради від «Довіряй ділам» та колишня власниця будівельної компанії «Пік-Строй», що частенько отримувала смачні підряди в Одесі. А з 2021 ще й фігурантка справи про розкрадання 27 мільйонів бюджетних гривень в Миколаєві. Короче, цікава і не чужа в мерії людина. Подивимося, як вона впорається зі звалищем.
Наша третя історія не така трешова, але теж про сміття і бездіяльність. Пам’ятаєте, що в Одесі колись мав бути парк «Регенсбург», який збиралисявідкрити до дня міста у 2020 на Молдаванці? Наводити лад планували за гроші спонсорів, навіть провели тендер та почали роботи, щоправда, лише у 2021. І хай би тільки на рік пізніше. Але виявилось, що в підрядника, який виграв конкурс, немає ані техніки, ані людей, ані досвіду, щоб займатися таким проєктом. Тоді це жодним чином не збентежило управління капбудівництва, але дуже не сподобалося прокуратурі, яка врешті-решт домоглася розірвання договору з фірмою через суд.
На лютневій сесії міськради вже нинішнього 2025 року, депутати повернулися до парку і визначилися із кордонами зеленої зони. Але далі її доля незрозуміла. Зараз це пустир з недобудованими спорудами та атмосферою зубожіння. Звісно, ніхто не вимагатиме від мерії наводити тут красу на четвертий рік війни. А от законсервувати об’єкти було б непогано, бо вони явно небезпечні, а ще прибрати сміття.
І це вже питання до ЖКС «Порто-Франківський» та Приморськоїрайадмністрації, яку вже багато років очолює Марат Корольов. Березень в останнього видався не надто спокійний, ЗМІ активно повідомляли про обшуки, які НАБУ проводить у посадовця. Все наче через вимагання грошей за право використовувати торговельні павільйони біля Палацу спорту. В чиновника навіть нібито арештували телефон. Тож Корольову явно зараз не до парку «Регенсбург».
Медицина VS математика, або цікаві приклади закупівель
А вишенька на нашему торті зашкварів — тендери Єврейської лікарні. Взагалі тема закупівель міського департаменту охорони здоров’я, який очолює Левон Нікогосян, постійно потрапляє в наш дайджест, бо така цікава математика рідко спливає в інших місцях.
Колеги з «Думської» підрахували, що спеціальне обладнання для відновлення рівноваги, яке заклад придбав торік за 900 тисяч гривень виявилось трошки дешевше — аж у три рази. Безпосередньо в Італії, де його виготовляють, воно коштує близько 176 тисяч. Накиньте вартість доставки та мита і у вас все одно не вийде зазначена вище сума. А ось в посадовців мерії дуже легко вийшов майже мільйон.
Так само, як і в історії з сонячними панелями на дахах лікарень. У жовтні 2024 Левон Нікогосян заявив, що такі електростанції вже працюють у чотирьох медзакладах. А обійшлося це міському бюджету десь в понад 17 мільйонів гривень. При чому за інформацією цієї ж «Думської», якщо порівняти ринкові ціни, то аналогічне обладнання буде коштувати на вісім мільйонів дешевше. Наче знову з Італії везуть, чесне слово. І ми вже мовчимо про те, що всі тендери на сонячні панелі були з єдиним учасником — «Ростдорстроєм» довіряйця Юрія Шумахера. Короче, ви зрозуміли.
Редакція «Першого міського» продовжує відстежувати сумнівні історії, пов’язані з одеськими посадовцями чи тендерами, та регулярно опрацьовує запити одеситів. Бо люди продовжують щодня скаржитися на недбалих працівників ЖКС, лінивих бюрократів та банальну непрофесійність. Тож, і наступного місяця нам буде, що вам розповісти. До зустрічі!
|
