Чому не підлягають сумніву жорсткі заходи з відродження івриту в Ізраїлі, а закон про українську мову в Україні заперечується?
Той хто піддає сумніву, необхідність прийняття закону про державну мову, можливо знайде в собі мужність, також, заперечити факт окупації України, понад 300 років московсько – російською імперією? Існування Валуєвського циркуляру, Емського указу? Геноциду української нації більшовицько-комуністичною системою, коли на протязі 30 років, з 1917 – 1950-ті роки, українців винищували шляхом масових розстрілів, репресіями, вивезеннями у Сибір та інші віддаленні куточки Радянського Союзу? Трьома Голодоморами під час найстрашнішого з яких у 1933 році загинуло близько 10 мільйонів українців?
Логічним продовженням цих заперечень очевидно буде і спростування факту заселення «звільнених» від корінних мешканців, українських земель — росіянами?
Можливо знайдуться ті, які заперечать факт тотальної русифікації України у другій половині XXстоліття? А також факт, вливання величезних фінансових ресурсів у популяризацію російської мови, її літератури, її кінематографу, її шоу-бізнесу, її імперської ідеології вже у Незалежній Україні, після 1991 року?
Думаю дискусія про необхідність прийняття «Закону про державну мову», має розглядатися у комплексі з вище переліченими фактами Геноциду проти української нації. Тоді аргументи критиків набудуть більш визначеного характеру…
В контексті цієї дискусії, також варто згадати за успішну державу Ізраїль, державною мовою якої є Іврит. Мовою якої, 70 років тому, розмовляли одиниці, а сьогодні вона є домінуючою для її мешканців. Заходи і методі запровадження Івриту у молодій на той час державі Ізраїль не варто навіть порівнювати з законом про державну мову України, вони не є спів мірні. Тим не менше, сьогодні в Україні йде нікому не потрібна дискусія про доцільність закону, щодо механізмів захисту української мови…
Але все одно, слід зауважити опонентам, що попри цей нелюдський набір методів підкорення і винищенні українців та їх мови, результату досягнуто не було. Українська мова, ось вже понад 25-ть років, успішно відроджується без відповідного закону про її захист, без політичної волі з її популяризації, так званої, української влади. Тим не менше, сьогодні ми маємо досить широко вживану українську мову, навіть в зрусифікованих містах, таких, як Одеса. Сьогодні популярністю користується наукова та художня література видана українською мовою. Модною є і українська музична продукція. Ці результати, були досягнути завдяки ініціативи особистостей, які є справжніми. Які не чекали преференцій і підтримки з боку держави, а творили історію самостійно, не зважаючи на перешкоди. Саме завдяки цьому, сьогодні влада змушена йти на зустріч суспільному запиту на все українське. І тільки тоді, коли державна влада буду зосереджена в руках таких же справжніх проукраїнських політиків, ми станемо країною, з якою нарешті почнуть рахуватися у Світі.
Пост розміщений стороннім користувачем нашого сайту. Думка редакції може не збігатися з думкою користувача
Ответ на вопрос, вынесенный автором в заголовок достаточно прост: потому что жители Израиля пришли в государство Израиль, а к жителям, проживающим на территории Украины, пришло государство Украина.
« Одесса не исконно украинский город» тогда чей? Нам внушали что Россия почему-то не колонизировала, а «осваивала» новые территории, иные завоевывала. Значит там был вакуум, необжитые людьми территории)? Нет, конечно, так что о «российской исконности» одесского края, как и Крыма, пустой разговор. Мировая колониальная система равно рухнула, а РФ еще предстоит это пережить. И станет она снова Московией, где живут исконные московиты (потомки славян и угро-финнов с различной долей примеси татарских кровей, не в обиду сказано, просто констатация реальности), а не русские или россияне, так как считаю, что это собирательный этнос ). Впрочем, не важно, как они себя будут называть. Пусть живут с миром не лезут к другим «со своим самоваром».
Дві сотні років щонайбільше адже хан Тамерлан вщент його розтрощив на стині XIV та ХV cторічь знищивши фактично державу Золотоординців хана Тохтамиша якщо щось стверджуєте, знайте, про що саме йдеться, друже мій )
Полностью согласен с автором:единственным государственным языком в государстве Украина должен быть украинский. Но, нужно учитывать то, о чём сам автор пишет. А именно, о том, что 70 лет назад иврит знали единицы. У нас тоже 70 лет вытравливали украинский и белорусский языки, языки остальных республик удержались в связи с более сильными семейными устоями. Теперь автор и те, кто за ним стоит предлагает не ждать 70 лет, а уже, насильно внедрить повсеместно украинский язык. Так вот, хочу вам сказать, господа хорошие, что это именно из-за вашей спешки и происходит Крым и Донбасс. В Украине уже больше 20 лет средняя школа украинизирована, дети, если и не думать, то говорить свободно по-украински уже умеют намного лучше своих родителей. Ещё несколько поколений и всё бы стало на свои места. Вы же, повторяю, своей спешкой всё портите. Кстати, не все согласны с тем, что в Израиле государственным есть язык священных книг. В некоторых районах этот язык вообще не воспринимают и говорят на светском языке идиш.
Я с 2008 по 2014 прожил большую часть времени в Крыму.Что то я там украинизации вообще не заметил.А вот русификация шла полным ходом.Русские паспорта раздавались всем желающим.Украинского телевидения во многих местах побережья просто не было, а спутниковые каналы были сплошь российские. За три года на войне я уже сложил свое мнение.Я слабо знал украинский язык до войны, но в армии через пол года уже общался свободно.Это тот объединяющий фактор, вокруг которого и надо строить наше государство.И чем быстрее, тем лучше.
Вы правы, 3 года, проведённые в языковой среде с успехом могут заменить 10 лет изучения языка. А за украинизацию я имел ввиду фильмы на украинском языке, новости на украинском языке, различные развлекательные передачи, увеличение объёма предметов на украинском языке во всех школах, в т.ч. и в Крыму (чего раньше не было), т.е. то, что и создавало хоть как-то это языковое пространство. И вот так, постепенно, постепенно, а там, смотришь…
Именно из-за того, что в конце февраля 2014 года в парламент внесено предложение об отмене скандального закона о языках Кивалова-Колесниченко, это послужило «детонатором» для обыкновенных севастопольцев, а может, и вообще жителей Крыма, которые массово пошли на поводу у местным провокаторов, сепаратистов и «любителей» Росии. Я частенько бывал в Севастополе и народ дружно говорил: нас все устраивает. только не навязывайте нам украинский язык через колено. Мы-то реально в Украине с 1992 года, нас Ельцин «слил» . На все нужно время.
Да потому что нет языковой проблемы у нормальных украинцев. Это искусственная проблема, созданная политиками, чтобы разделить единую нацию. Какая разница, на каком языке я пишу и говорю, если считаю Украину — Родиной? Решите проблемы с коррупцией, налогами и судами — и помогите нам гордиться своей страной. Вкладывайте в кино, культуру и музыку, чтобы людям было интересно изучать корни. Но зачем, если мовосрач развести легче??? Достали.
Именно, когда в государстве все через одно место, начинается «поиск ведьм»). Рейтинг «ведьм; 1.Язык. 2.Прибыльность (дотационность) регионов. 3.Неприкосновенность народных депутатов. 4.Куда идти: на восток или на запад, НАТО или неНАТО. 5.Тарифы. 6.Неприятие законов оппозицией (во все времена), потому что не от нас. 7.Наверху все «белые и пушистые», все плохое в среднем звене или на местах. 8.Ну и тотальное вранье всех обо всем.
