ГОТЕЛЬ «БОЛЬШАЯ МОСКОВСКАЯ»: ОДЕСИТИ ПОВЕРТАЮТЬ СОБІ МІСТО.
Публікую детальне пояснення від ВГО «Сокіл» м.Одеса про вчорашню акцію, взяте з офіційної сторінки в ФБ.
ЩО СТАЛОСЯ? 21 березня 2018 року громадська організація ВГО «Сокіл» зайшла всередину пустуючої будівлі пам’ятки архітектури, готелю «Большая московская», і взяли її під громадський контроль. Вдень всі охочі можуть потрапити всередину і на власні очі подивитись в якому стані знаходиться будинок на 12-ому році «реставрації».
НАВІЩО? Ми хочемо привернути увагу одеситів і профільних органів до ситуації. Питання системного знищення архітектурних пам’яток в нашому місті не вирішується, а єдине, що здатне зрушити його з мертвої точки – суспільний розголос.
НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ? Правоохоронні органи згодом були змушені визнати, що сокільці не здійснили жодних правопорушень увійшовши всередину. Справа в тому, що ця будівля зараз знаходиться в невизначеному юридичному стані. Її власник – сумнозвісний містечковий олігарх-реставратор Руслан Тарпан. Він з літа 2017 року оголошений у всеукраїнський розшук і ховається від слідства за кордоном. Звинувачується у розкраданнях бюджетних коштів в особливо великих розмірах (при виконанні проекту «Глибоководний випуск»).
ЧОМУ САМЕ ЦЯ БУДІВЛЯ? Це лише один з об’єктів Руслана Тарпана в Одесі. Крім «Большой московской» йому належав готель «Спартак» і Масонський будинок, до сих пір належить квартал відомого будинку Руссова. На даний момент збереглися лише «Большая московская» і будинок Руссова, стан якого вже давно аварійний – будівля все більше розсипається з кожним днем.
ЩО ДАЛІ? ВГО «Сокіл» наразі здійснює громадський контроль «Большой московской». Ми хочемо досягти максимального розголосу проблеми долі як цього пам’ятника архітектури, так і загалом всіх цінних для Одеси пам’яток. Для цього ми будемо проводити інформаційно-роз’яснювальні акції і збиратимемо підписи небайдужих громадян. Агітуватимемо більше людей приходити, бачити реальний стан речей на власні очі і робити свої висновки. Ми сподіваємось, що результатом стануть конкретні дії компетентних органів для того, щоби готель зрештою почав використовуватись за призначенням і приносив прибутки місту. Наша ціль – повернути життя в цю історичну будівлю.
ДОВІДКА. Готель «Большая московская» разом з «Імперіалом» («Спартак») продано у 2000-ому році фірмі Тарпана, у якості діючих пам’яток архітектури під охороною. «Спартак» врятувати не вдалося і у 2008 році майже двохсотрічна історія цієї споруди завершилась через волю «великого реконструктора». Сусідня ж «Большая московская» піддалася реконструкції. У 2006-ому році нарешті був затверджений її план, а згодом були отримані і всі дозвільні документи. Переобладнаний готель був із міркувань особистої вигоди: не зважаючи на рекомендації профільних комісій після «реставрації» він виріс на зайві два поверхи, втративши автентичний вигляд. У 2011 році рішенням одеської міської ради анульовано дозвіл компанії Руслана Тарпана «Мрія» на проведення реставраційних робіт по цьому готелю, а знищення «Спартака» було назване незаконним, проте жодних змін на краще з тих пір на головній вулиці Одеси не відбулося. «Большая московская» пустує і не вводиться в експлуатацію вже восьмий рік після реставрації, а на місці колись шляхетного «Спартака» зараз – Ярмарка.
Автор статті як історик мусить висвітлювати будь-яке питання з різних боків. В іншому разі це буде не аналітична стаття, а замовна агітка для однієї політсили (декілька блогерів тут саме цим і займається). Із «соколятам» все зрозуміло — вони є громадською політсилою, їх завдання — тримати у напрузі діючу (тобто, бездіючу) владу. Бажано тільки, щоб влада гідно реагувала на їх активність, а не пасувала перед ними, залякано продовжуючи свою бездіяльність. Поки що вони не виявили заангажованості в цьому питанні — і це добре. Тарпан теж з'явився в Одесі «не вчора», і є для міста знаковою фігурою. На відміну від ледачої влади, яка цупить, приховуючись показовою бездіяльністю, Тарпан збагачується креативно, у тому числі, і за рахунок нашого з вами бюджету (надмірно зменшуючи його на міських підрядах, і не особливо збільшуючи податками). Все, чого торкалися його руки та розум (побудовані та відреставровані будинки, відновлений пам'ятник Катерині і К, глибоководний каналізаційний випуск), можуть подобатися чи ні за ідеєю, але не мають нарікань за якістю та дизайном. Порівняйте будинки Інкору і Кадору, особливо у центрі міста, після чого питання про те, хто більше любить Одесу (або менше її руйнує), саме собою відпаде. Нажаль, ми мусимо оцінювати «погане і не таке погане» — інших олігархів у нас не має. Тому він, не менше за «соколят», має право на висвітлення власного бачення проблеми. Можливо він розповість авторові, чому не може добудувати свою нерухомість, якщо їм обом це буде цікаво. Хоча, можливо, саме «соколята» і є провідниками для вирішення його із владою проблем — протилежні (на перший погляд) полюси, як відомо, притягуються одне до одного.
