Павло Кириленко / 12 мая, 10:43

Хто сьогодні у геополітиці наш найстратегічніший партнер?


 Геополітичні перспективи України стояли гостро з перших днів незалежності. І навіть за декілька тижнів до повномасштабної війни з рф в цих питаннях панувала невизначеність.

Чи повертати Україні статус позаблокової держави, чи відновлювати ядерну зброю – це було актуально ще три місяці тому, і на диво навіть зараз. Хоча природа цих колізій, з поміж інших, глибших причин, у відсутності гарантій безпеки.

Але після того, як Україна змогла вистояти у перші дні зіткнення цивілізацій, дипломатичні процеси почали розвиватися швидше. Та проблем не стало менше, попри загальну очевидність, вони все ті ж: з ким працювати на далеку перспективу, з ким ситуативно, з ким дружба складається краще з ким гірше?

В контексті цих питань є одне дуже важливе на цей історичний момент у якому варто розібратись.

Заради кращого розуміння треба пригадати, що на початку війни 2014 року, провладна пропаганда створювала образ канцлерки Германії Ангели Меркель, як найпослідовнішого друга України. Хоча факти свідчили протилежне, але поодинокі голоси, які їх доносили залишалися непочутими.

Сьогодні коли для всіх вже очевидно з якою країною наші інтереси найбільш збігаються та хто на міжнародній арені є нашим надійним союзником, виникає питання, чи є в української дипломатії чітка стратегія?

Бо Великобританія, яка і є цим нашим союзником, повернула собі суб'єктність після того, як вийшла з Європейського Союзу і тепер в її влади розв'язанні руки для створення нового геополітичного союзу. А Україна, союз якої з Великобританію через спільність інтересів, хоч і не формально, але вже відбувся, чомусь подає з початком війни заявку на вступ у Європейський Союз?

Чи є логічним поспішати із вступом в ЄС, коли найбільш військову та дипломатичну допомогу ми отримуємо саме від Великобританії? Мало того, коли перед Україною відкриваються найкращі перспективи стати локомотивом реалізації нового геополітичного проекту, по суті Міжмор'я, спільно з Великобританію, як її союзника на континенті?

При чому головного союзника Великобританії, бо як ми знаємо Польща і країни Балтії, які теж живуть цією ідеєю, наразі мають зв'язані руки, бо є членами ЄС, а ми не є, тому наші руки розв'язанні.

І зрештою, хіба погіршаться наші стосунки з країнами ЄС, якщо ми не будемо поспішати з вступом до нього?

Як кажуть самі представники української влади, поки що всі питання з допомоги Україні вирішуються у двосторонніх форматах з кожною країною ЄС окремо. Тобто стосунки наші з ЄС не стануть гіршими. Проте, якщо зв'яжемо себе їх набуттям, втратимо ініціативу й інерцію зі створення виправданого тисячолітньою історією, стратегічно важливого Балто-Чорноморського союзу.

Ставлю ці питання, бо ще далеко до 2014 року викривав справжню суть таких політиків, як Меркель, які завжди були адвокатами Путіна, та з перших днів Brexit у Великобританії доносив, що це вигідно Україні, а не РФ.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя


Записи в блогах: