Найскладнішим, але і найважливішим аспектом свободи слова є те, що вона захищає ті вислови і ті позиції, які нам НЕ подобаються. Бо якщо ми з ними згодні, то вони ж і не вимагають особливого захисту. Сьогодні в Одесі група молодиків, які називають себе «активістами» на чолі з Сергієм Стерненко, за допомогою погроз та сили змусила фотокореспондента видання «Одеса-медіа» Максима Войтенка залишити залу засідань Київського районного суду Одеси. Мовляв, Максим Войтенко (Maksim Voytenko) співпрацював з російськими ЗМІ та взагалі «агент Кремля». Максим дійсно співпрацював з російськими ЗМІ. І, до речі, ніколи не ховав свої погляди. Але хто в цій ситуації «агент Кремля» – питання. Бо хто дав змогу завтра російським ЗМІ в черговий раз сказати, що в Україні немає свободи слова? Хто дав змогу російським ЗМІ завтра в черговий раз сказати, що держава, а конкретно поліція, не захистила права людини, злякавшись «активістів»? Чи може видалення журналіста з зали суду якимось невідомим чином сприятиме обороноздатності країни, налагодженню економіки або наведенню ладу в правовій сфері? Питання риторичні. Звісно, можна знов почати розмови про те, що чотири роки йде війна і зараз не час для плюралізму думок. Але давайте подивимось правді в очі. Дії «активістів» – це спроба зайняти ще одну сферу – визначати, хто справжній журналіст, а хто ні, впливати на журналістів за допомогою страху, та, врешті решт, казати, про що писати, а про що ні. І якщо сьогодні журналістська спільнота Одеси не підтримає Максима, її доля очевидна. Завтра в місті залишиться одна газета, один сайт та один телеканал. А всі, хто залишаться працювати в таких умовах, будуть відслати матеріали на узгодження якомусь стерненку. Приблизно так, як було в СРСР, який ті самі активісти так ненавидять, так який так стрімко будують. Я не закликаю не писати про Сергія Стерненка. Рішення про це – справа редакцій та аудиторій, на які вони працюють. Як на мене, мова повинна йти про кримінальне провадження за ч.2 ст. 171 «Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване групою осіб» Кримінального кодексу України. Але в силах журналістів вплинути на поліцію, щоб вона почала відповідне провадження, та на прокуратуру, щоб вона довела відповідний акт до суду.
Пост розміщений стороннім користувачем нашого сайту. Думка редакції може не збігатися з думкою користувача
Нарешті! Сталося те, чого й треба було очікувати: випестуване журналістами «дитя» почало «виховувати» їх самих. Про це неодноразова попереджали. Тому заклик «припинити піарити новостворених тітушок» надзвичайно актуальний, але занадто запізнілий. Тим більш, очевидно, що працюють вони не заради рейтингу власної політсили, а для руйнування існуючої української влади. Слід лише знайти замовників — і це справа недалекого майбутнього навіть для особливо впертих патріотів. Коли дивишся їх «культурні» акції і марши із смолоскипами, завдяки яким сотні і тисячі громадян нашої країни починають ненавидіти українську владу, — висновок очевидний. Настав час замислюватися над тим: чому і заради чого триває саме в середині країни «гібридна війна» (я маю на увазі не АТО — там все зрозуміло) — війна з агресором, вгості та на заробітки до якого щороку їздять мільйони наших співгромадян, і мовою якого спілкується половина населення країни. Ніхто ж насправді не вважає, що підступний ворог хоче нас знищити, або перетворити в рабів. Росія ЛИШЕ хоче повернути нас у своє ментальне поле, вона навіть була згодна за часів Януковича нам за це платити! И, насправді головним здобутком Майданів була рішуча відмова від цих «залицянь». Ми отримали европеізацію суспілтства: ще не европейську демократію, але вже й не совково-російську номенклатурну «систему». Те, що пропонують ці «активисти» — знайоме до болю: назад до російського «совка», але адаптованого «медведчуками» до України. Є така думка: « Якщо хтось бреше, як пес, чухаться й крутить хвостом, як пёс та щё й тхне псиною, — то, звичайно ж, це і є пес». В нашому випадку — «вуха цього пса стирчать» з Росії. Доречі, мені здається, чи на сайті спочатку з'явилася, а потім зникла новина про цей сьогоднішній інцидент?
во во! еще бы авторишко привел примеры из ВМВ када какой то журнашлюх из рейха сидел бы в москве или совковый пропагандон в Берлине "вильно би працював"!! чушь автор! чушь
"Стаття 2 Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів.
Стаття 6 Кожна з Високих Договірних Сторін утримується від участі або підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої Високої Договірної Сторони, і зобов'язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої Сторони. Жодна із Сторін не допустить також, щоб її територія була використана на шкоду безпеці іншої Сторони.
Стаття 19 Високі Договірні Сторони забезпечують додержання правового режиму державного майна, майна юридичних осіб і громадян однієї Високої Договірної Сторони, яке знаходиться на території іншої Високої Договірної Сторони, відповідно до законодавства цієї Сторони, якщо інше не передбачене угодою між Сторонами. Сторони виходять з того, що питання відносин власності, які зачіпають їхні інтереси, підлягають врегулюванню на основі окремих угод.
Стаття 33 Високі Договірні Сторони співробітничають у боротьбі із злочинністю, передусім з організованою, тероризмом у всіх його формах і проявах, в тому числі злочинними вчинками, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, цивільної авіації та інших видів транспорту, незаконним обігом радіоактивних матеріалів, зброї, наркотичних засобів і психотропних речовин, контрабандою, включаючи незаконне переміщення через кордон предметів, що становлять культурну, історичну і художню цінність."