ЩОДО СИТУАЦІЇ З ПРОФІЛАКТИЧНИМИ ЩЕПЛЕННЯМИ Поточна катастрофічна ситуація зі щепленнями в Україні почала створюватися після затвердження нового Календаря щеплень (наказ МОЗ № 48) в 2006 році, а переломним моментом став 2008-й рік. Взагалі, в Україні склалася неприпустима ситуація, коли МОЗ повністю здійснює усі функції в галузі імунопрофілактики і контролює саме себе. Все те, що в США є функціями CDC, FDA, VAERS, HHS, професійних организацій, приватних клінік, — в Україні здійснює лише МОЗ: епідемічний нагляд та реєстрація випадків хвороб; затвердження календаря щеплень; ліценування вакцин; складання планів закупівель; проведення тендерів; забезпечення зберігання та дотримання холодового ланцюгу; контроль якость вакцин на всіх етапах; організація проведення щеплень; виявлення, розслідування, аналізу несприятливих наслідків. Жодного зовнішнього контролю не було і немає досі. Наказ № 48 передбачав обов’язкові щеплення проти HIB-інфекції — всупереч положенням українського законодавства. Ця хвороба майже не спостерігається в Україні, епідемічного нагляду за збудником не було і немає досі, тому оцінити ефективність вакцинації неможливо. За даними Генпрокуратури, в 2007-2008 роках в Україні було виявлено 18 випадків захворювань, спричинених HIB. Впровадження HIB-вакцин в Україні відбулося під впливом GAVI, який впроваджував HIB-щеплення у розвинутих країнах світу задля зменшення вартості вакцини для найбідніших країн, де ця хвороба поширена. Деталі можна знайти за посиланням, чи варто було щепити українських дітей від хвороби, якої майже немає, заради здешевлення вакцини — це окреме філософське питання. Як би там не було, в 2008-му на вакцини з HIB-компонентом було витрачено 40 мільйонів гривен (1/6 від всього бюджету імунопрофілактики на ті часи). Масово застосовувалася вакцина «TETRAct-Hib». Вона була в сотні разів реактогенніша за пострадянські/російські аналоги; на 300.000 використаних доз було 32274 лише офіційно зареєстрованих реакцій та ускладнень (adverse events). Також спостерігалася низка однотипних летальних випадків (раптова смерть після другого введення), проте жоден з них не був визнаний наслідком вакцинації — тому що смерть у переліку ускладнень в інструкції до вакцини не вказана. Другий скандал — початок використання вакцини BCG SSI данського виробництва, що була придбана без дотримання тендерної процедури. В 2006-му через чисельні ускладнення і летальні випадки її заборонили в Фінляндії, після того також в протиправний спосіб запровадили в Україні. Ця вакцина також виявилася в сотні разів реактогеннішою за пострадянські/російські аналоги. BCG SSI використовували протягом трьох років, кількість дітей з характерними лімфаденітами (які лікуються хіміотерапією або ампутацією) я оцінюю приблизно в 5000. Третій і найбільш потужний скандал — додаткова вакцинація проти кору та краснухи вікової групи 16-29 років за ініціативою ЮНІСЕФ. Незважаючи на протести вчених, в Україну в протиправний спосіб було ввезено 8 мільйонів доз вакцини виробництва Serum Institute of India. Ця вакцина містить штам, який не використовується в країнах Європи, не зареєстрована в Україні і за інструкцією виробника призначена для вакцинування новонароджених та маленьких дітей. За два місяці до початку кампанії тодішній головний державний санітарний лікар Микола Проданчук відверто заявив, що (дословна цитата): «було поставлене завдання — зареєструвати вакцину і вивчити реакцію на цю вакцину на нашому населенні». З контексту можна зрозуміти, что завдання перетворити 8 мільйонів молодих українців на лабораторні тварини він отримав від ЮНІСЕФ, яке надіслало бескоштовний лабораторний матеріал — вакцину. На тому ж круглому столі Проданчука попередили, що ввезення вакцини навіть із заявленими виробником параметрами щодо кількісті реакцій буде незаконним. Проданчук пообіцяв не допустити цього, але через кілька днів, незважаючи на протести вчених, лікарів, представників громадських організацій власноручно підписав незаконний дозвіл на ввезення. За прогнозами фахівців, кількість померлих внаслідок цієї кампанії мала бути на рівні 80-100 людей, також прогнозувалися інші негативні наслідки (наприклад, необхідність переривання несвоєчасно діагностованої вагітності через щеплення проти краснухи). В Донецькій області кампанія розпочалася достроково, і вже на другий день в Краматорську був первий летальний випадок. Хлопець 16 років був раніше двічі вакцинований, третє щеплення за епідемічними показами в таких випадках не дозволяється. Ще кілька сотень щеплених було госпіталізовано. Кампанію було припинено, через рік — скасовано. Проданчука взяли під варту, проте через кілька днів через кампанію «захисту українського професора від свавілля силовиків» відпустили на волю. Справу не передано до суду досі. Тимчасова слідча комісія парламенту дійшла висновку про наявність прямого зв’язку між щепленням та смертю хлопця, проте ЮНІСЕФ та МОЗ (Мухарська, Крамарєв, Лапій) категорично заперечують це. Більш того, останнім часом певні представники МОЗу почали представляти Проданчука, якій працював в інтересах іноземних організацій, порушував закон і зрадив своїх громадян, як «героя, який постраждав за те, що хотів врятувати Україну». Повертаючися до Наказу № 48, варто вказати, що він також дозволив використання ацелюлярної вакцини АаКДП (DTaP) замість вакцини з цільноклітинковим кашлюковим компонентом АКДП (DTР, whole cell pertussis vaccine). АаКДП було розроблено через неприпустимо велику реактогенність АКДП і неможливість безпечного досягнення високих рівнів охоплення. Ось що пише про це американська урядова служба CDC: «DTaP is a safer version of an older vaccine called DTP. DTP is no longer used in the United States». В розвинутих країнах ця вакцина не використовується через велику кількість побічних реакцій: «The acellular vaccines are more commonly used in the developed world due to less side effects». DTaP використовують в Японії, Швеції та інших країнах з початку 1990-х. Починаючи з 2009 року МОЗ закупало вакцини Infanrix (дозволена до використання в США) та Pentaxim. У порівнянні з TETRAct-Hib вони були набагато безпечнішими, тому батьки із задоволенням придбавали багатокомпонентні Infanrix-Penta і Infanrix-Hexa за власні кошти в аптеках (до 10% від загальної кількості щеплених дітей). Закупівля DTaP була привабливою для керівництва МОЗ з двох причин. По-перше, вони безпечніші, по-друге — не виробляються в Україні, імпортуються через ексклюзивних представників і є дуже дорогими. Таким чином простіше переслідувати корупційні інтереси. Наприклад, в 2014 році GSK пропонувало Infanrix за 156, 76 грн за дозу, проте був укладений контракт з посередником «Фармекс Груп» по 250 грн за дозу. До речі, за інформацією МОЗ, цього року АаКДП (Pentaxim, 800 тисяч доз) було придбано через міжнародну організацію UNDP (ПРООН) знов у «Фармекс групп». Немає жодних сумнівів, що керівництво МОЗ використовувало таку ситуацію для лобіювання інтересів виробників вакцин та посередників. Незважаючи на те, що несприятливі наслідки і летальні випадки після щеплень реєструються по всьому світі (в тому числі незалежними структурами по типу VAERS), в Україні ускладнення після щеплень принципово не визнаються. Офіційна аргументація — «щоб не підривати авторитет імунопрофілактики». На практиці це означає: неможливість виставлення претензій до виробників та постачальників; неможливість отримання компенсацій родинами, що постраждали; викривлення статистики; нездійснення аналізу небезпечності. Офіційні звіти про використання вакцин з 2009 року викривлювалися (з метою приховування надвисокої реактогенності BCG SSI), а після 2011 року взагалі не оприлюднювалися. Наслідком усіх цих процесів стало збільшення кількості батьків, що принципово не вакцинують своїх дітей (до 10-15%) та систематичне невиконання планів постачання вакцин. Охоплення первинним курсом АКДП зменшилося з 98% в 2006-2007 роках до 23% — в 2015-му, двома дозами вакцини проти кору — з 98% в 2006 до 57% в 2015, проти туберкульозу — з 98% в 2007 до 39% в 2015. В 2016 році, після передання закупівель міжнародним організаціям, в Україні для первинного курсу знов буде використовуватися реактогенна та небезпечна whole-cell vaccine АКДП, від якої давно відмовилися в розвинутих країнах і яку в останні роки не використовували в Україні. Виробник — та сама Serum Institute of India, яка завдяки співпраці з ЮНІСЕФ є найбільшим у світі фармвиробником за кількістю доз. Крім того, з метою економії було здійснено постачання вакцин у багатодозному фасуванні — 10 доз. Цю вакцину дозволяється зберігати протягом 28 днів після відкриття та початку використання. Для запобігання забруднення використовують консервант Thiomersal, який містить ртуть і в США для дитячих вакцин вже не використовується. Неминучим наслідком повернення до використання АКДП та очікуваного збільшення охоплення буде збільшення кількості і тяжкості ускладнень. Якщо зв’язок між щепленнями та погіршенням стану здоров’я дітей знов буде вперто заперечуватися, а випадки не будуть систематично досліджуватися з відповідними висновками — це призведе не тільки погіршення стану здоров’я дітей, але також до катастрофічного і цілком очікуваного падіння довіри до імунопрофілактики і державної медицини в цілому, як це вже відбулося в 2008-му — з відповідними, або більш тяжкими, наслідками… |
