Итак, о коронавирусе. Точнее, о правовой стороне вопроса. А ещё точнее, об ответственности за нарушение.. нарушение ЧЕГО ИМЕННО?Верховная Рада приняла Закон № 3219 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты, направленныъ на предотвращение возниконовения и распространения коронавирусного заболевания (COVID-19) ». Этим Законом внесены изменения в УК и в Кодекс Украины об административных правонарушениях – то есть именно в те кодексы, которые в конечном счёте и определяют меру ответственности. Но только меру.Итак, КУАП дополнен такой статьёй:«Стаття 443. Порушення правил щодо карантину людейПорушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; А статья 325 УК Украины звучит теперь так:«Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років». То есть, эти две статьи определяют лишь меру ответственности (наказания) за нарушение норм (неких правил), но не сами нормы (правила). То есть непонятно, какие именно действия будут расценены как нарушения (помним о презумпции невиновности).В тексте статьи КУАП отсылка на Закон Украины «О защите населения от инфекционных болезней». Это так называемая «отсылочная норма» в законотворчестве.Читаем текст этого Закона на официальном сайте https://iportal.rada.gov.ua/, ищем нормы. Для граждан, не для организаций. Находим статью 17. Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом. Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь в обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, що можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ і організацій. Статья называется «Права и обязанности..», но где тут хоть слово за ОБЯЗАННОСТИ ГРАЖДАН?Читаем далее. Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані: вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження. То есть хоть какие-то обязанности у физлица появляются только после диагностирования заболевания. Не болен – не вор. Ой, не нарушитель.Продолжаем изучать текст Закона. Вот добрались до понятия «карантин».
Стаття 29. Карантин Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України . Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов'язаних з його використанням; установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності — проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку. Тут, как говорил товарищ Саахов, «всё хорошо, правильно написано», и Кабинет Министров 11 марта 2020 года выносит соответствующее постановление № 211 о введении карантина, а 16 марта – постановление № 215 о внесении поправок в предыдущее. Надо сказать, они оба вынесены с нарушением Закона – нет представления главного санитарного врача Украины (выше выделенный фрагмент), но суть не в этом.А в том, что в этих постановлениях опять ни слова о конкретных обязанностях отдельных граждан . Чтоб не перегружать текст, привожу ссылки на официальный сайт: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215-2020-%D0%BF .Коротко же говоря, никто не обязан сидеть дома, носить маску, самоизолироваться. Это всё носит рекомендательный характер.Так за что могут наказать гипотетического нарушителя? Что он без маски на улицу выйдет? Так ведь нет нормы, обязывающей маску носить. В ресторан/университет зайдёт? Так не работают рестораны и учебные заведения. И зашёл бы, да закрыто. В автобус 11м влезет? Так не пустят. А если и пустят, то водитель отвечает, не пассажир. Безответственный мажор/прокурор/депутат (посадова особа! ) прилетел с курорта, никому ничего не сказал, контактировал с кучей народу, не соблюдал режим самоизоляции – что с ним сделать? А ничего. Где в перечисленных выше нормативных актах этот режим регламентирован? Где за режим самоизоляции вообще говорится? То есть, уважаемые читатели, вы уже поняли, для чего я рискую перегрузить ваше внимание. Эти статьи УК и КУАП – работают только для предприятий, учреждений, организаций. Но не для граждан. И не для чиновников вне их полномочий, где они такие же граждане. И не спешите ругать депутатов за такое. на первый взгляд, якобы очевидное упущение. ОБЯЗАТЬ самоизолироваться нельзя. Потому что это будет уже не САМОизоляция, а ограничение конституционных прав граждан, которое возможно только при введении чрезвычайного положения (не путать с чрезвычайной ситуацией). Правила |
