artville1

Сергій Дібров / 24 сентября 2020, 16:32

Кавова гуща одеських виборів: настав час ворожити


Мої друзі знають: я політикою не цікавлюся. Але сьогодні вночі не спалося. Зробив собі каву наваристу, вирішив поворожити на гущі і спробувати подивитися, як воно буде на наступних виборах.

Базувався я на старому принципі: «Через межу «бути чи не бути Україні» голоси не переходять».

Уявимо собі людину, яка в 2004-му голосувала за Ющенка. Чи може вона, суто теоретично, проголосувати за Тимошенко, Ященюка чи Яроша? Звісно, може. А за Януковича чи Ківалова? Ні, це включено.

Або, наприклад, свідомий виборець Симоненка. Так, він може проголосувати за Добкіна чи Вілкула, але ж ніколи — за Тягнибока або Вакарчука.

Чому так відбувається? Тому що це вже не політичне, але світоглядне. Політичні погляди можна міняти легко, але ж світоглядні зрушення дуже, дуже повільні. Тому «якщо переходять, то тихесенько-тихесенько», в межах природнього руху населення. Або ж внаслідок ментальних катастроф, коли звичний світ в один день стає цілком іншим.

У нас така світоглядна катастрофа відбулася в 2014-му. Наслідком її стало те, що дуже багато людей, зокрема в Одесі, змінили свої погляди на світ, на життя і на Україну.

Якими були ті зміни і до чого призвели? Для відповіді на ці питання є чудовий індикатор — підсумки виборів. З 2014 року ми двічі обирали президентів і двічі — парламент. Спробуємо побачити картину, яка вимальовується, і яка, з дуже великою вирогідністю, присутня й зараз.

Світоглядний портрет одеських виборців зразка 2014 року

Перші (президентські) вибори відбулися одразу після тектонічних зрушень — в травні 2014 року. Тоді «проукраїнськими» та «латентно-проукраїнськими» виявили себе приблизно 200.000 одеситів, які проголосували за Порошенка, Яценюка, Тимошенко, Гриценка, Яроша, Богомолець, Шкірка, Тягнибока, і плюс 10.000 в цілому латентно-проукраїнських виборців радикала Ляшка.

З протилежного боку, «проросійськими» та «латентно-проросийськими» можна вважати ті 125.000, які в травні 2014 року проголосували за Рабіновича, Симоненка, Тігіпка, Добкіна, Кліменка, Цушка, Бойка, Кузьміна або Коновалюка.

В жовтні 2014-го на парламентьских виборах буда приблизно така сама пропорція. «Проукраїнськими» та «латентно-проукраїнськими» виявили себе 130.000 виборців БПП, «Самопомочі», «Народного Фронту», «Свободи», «Батьківщини», «Громадянської платформи», «Правого Сектору», плюс до них — знов 10.000 одеських шанувальників «Радикальної партії».

«Проросійськими» та «латентно-проросійськими» в жовтні виявилися приблизно 100.000 одеситів, що проголосували тоді за «Оппоблок», КПУ, «Сильну Україну» і т.п.

Збереження пропорцій протягом 6 місяців свідчить про те, що новий світоглядний стан на той період був вже сталим. А тепер подивимося, що і як змінилося за 5 років.

Перший тур президентських виборів 2019 року

Наступні національні вибори були президентські, весною 2019 року. Вони стали рекордними за останні роки — в першому турі взяли участь на 18 тисяч виборців більше, ніж на минулих президентських.

«Проросійськими» та «латентно-проросийськими» тоді показали себе приблизно 118.000 виборців Бойка, Вілкула, Богословської, і це число знаходиться посередині між показниками травня та жовтня 2104 року. Тобто — цей прошарок залишався стабільним, поява «Слуги народу» його не змінила.

Що стосується «проукраїнських» та «латентно-проукраїнських», то в першому турі президентських виборів за Порошенко, Кошулінського, Гриценка, Безсмертного, Богомолець проголосували лише 58.000 мешканців Одеси.

Погодьтеся: люди, які в 2014 віддали свої голоси за Яроша або Порошенка, не проголосували за Вілкула чи Бойка. І це означає, що десь так 100-150 тисяч голосів з цього табору «загуляли» в іншу сторону.

Куди саме — цілком зрозуміло: кандидат Зеленський в першому турі набрав по Одесі 178 тисяч голосів. Це число складається з: невеличкої кількості (до 10 тисяч) «латентно-проросійських»; не менш ніж 20 тисяч «новачків», які вперше у житті прийшли на вибори; і десь так, виходить, до 150 тисяч сталих «латентно-проукраїнських» виборців.

Тобто, висновок перший: це означає, що одеські виборці Зеленського в переважній більшості (>80%) мають латентно-проукраїнські погляди.

Парламентські вибори 2019 року

Перевіримо цю тезу на підсумках парламентських виборів 2019 року, які ми порівняємо з виборами депутатів ВР 2014 року.

Почнемо з явки. В 2014 на дільниці в Одесі пришли 257 тисяч мешканців Одеси. В 2019-му — 319 тисяч. Це плюс 62 тисячі.

В липні 2019 року «проросійські» та «латентно-проросійські» партії набрали в Одесі 115 тисяч. Тут все стабільно: 125, 100, 118 і ось тепер 115 тисяч. Схоже, ця кількість є відносно сталою і відзеркалює кількість одеситів з відповідним менталітетом, які зараз ходять на вибори. І головне: поява «Слуги народу» цю кількість дійсно не зменшила.

Традиційні «проукраїнські» та «латентно-проукраїнські» партії на виборах 2019 року набрали лише 60.000 голосів. Тобто цього разу «загуляли» 80 тисяч — настільки менше їх стало у порівнянні з попередніми парламентськими. При тому у них залишилося приблизно стільки або трошки більше, ніж кілька місяців до того на першому турі президентських (58 тисяч). Тобто — тут можна казати про певну «нову стабільність-2019».

Теза підтверджується: переважна більшість виборців партії «Слуги народу» раніше належала до «латентно-проукраїнського» ментального табору. І, головне зараз: належатимуть далі, до наступного «тектонічного зрушення».

Тому що є нюанси

З всього цього на перший погляд можна зробити висновки, що зниження рейтингу слуг народу потягне за собою збільшення кількості голосів за «проукраїнські» політичні сили (з точністю до відсотку явки та ступеню розчарування, звісно). Але це неточно.

Все, що було вказано вище, стосується загальнонаціональних виборів — президентських та до Верховної Ради. В Одесі є свої нюанси. Найбільший з них має назву «Довіряй ділам» — це особиста партія міського голови Генадія Труханова. Є ще «Українська морська партія» — особиста партія Сергія Ківалова, і «Наш Край» — особиста партія Антона Кіссе. Також до місцевих нюансів можна віднести «Блок Дарта Вейдера» і «Інтернет-партію», які також мають міцні одеські коріння, але в нашому світогляному аналізі вони стоять дещо осторонь.

Порівняємо місцеві вибори в Одесі 2015 року з парламентськими-2014. Явка майже однакова, різниця всього 2%, але ж ситуація була цікавою. Національні «проукраїнські» політсили недорахувалися в 2015 році в Одесі майже 50 тисяч голосів (91 проти 140 в 2014). Загальнонаціональні «латентно-проросійські» так само втратили приблизно 50 тисяч (54 проти 106 в 2014-му).

Всі ці загублені голоси пішли до «одеських нюансів». Головним вигодонабувачем стала «Довіряй ділам», яка набрала 87 тисяч. І це означає, що серед виборців мерської партії були як «латентно-проукраїнські», так і «латентно-проросійські» приблизно в рівних пропорціях.

Перевіримо цю тезу. Припустимо, що в 2015 відбулася повна мобілізація «проросійської сторони», і ці голоси забезпечили перемогу «Довіряй Ділам» і успіх «Опоплатформи». Дивимося: найбільша кількість голосів «проросійська» сторона набирала в 2014 року, через три тижні після подій 2 травня — 125 тисяч. Якщо припустити, що на місцевих виборах 2015 року відбулася така сама повна мобілізація, то навіть в такому випадку треба десь взяти принаймні 45 тисяч голосів. Ці голоси з’явилися, і вони безсумнівно «латентно-проукраїнські».

Тепер поміркуємо, за кого саме могли проголосувати свідомі і підсвідомі одеські «проукраїнці» в 2015 році? За «партію підрахуя»? Смішно. За «Наш Край» Антона Кіссе? Навряд чи, тим більше, що в Одесі вони набрали нещасні 3000. Тобто ці мінімум 45 тисяч голосів потрапили до «Довіряй ділам».

Таким чином, «Довіряй Ділам» — як то ласкове теля, що годується з двох боків. Для багатьох це дивно, але виходить так, що більш ніж половина з 87 тисяч голосів партії одеського мера належали в 2015 році до «проукраїнського» ментального табору. Більш того, виходить, що саме завдяки цім голосам «Довіряй Ділам» випередила «Опоблок» і БПП «Солідарність» і перемогла в перегонах.

Свій-чужий

Врахувуючи всі ці міркування, дуже дивно бачити, як мер Трухнов вперто надсилає «латентно-проросійським» одеським виборцям сигнали, мовляв, «я — свій». Пригадаємо останній — обіцянку повернути вулиці Небесної Сотні ім’я Жукова, яку він дав на останній сесії. Обіцянка ця не буде здійснена, але сигнал дуже чіткий.

Таки сигнали, можливо, дозволять йому перетягнути симпатії вчорашніх виборців «Опоплатформи» або КПУ. Але що буде з голосами десятків тисяч його в цілому проукраїнські налаштованих виборців, які проголосували за нього на минулих виборах?

Чомі він так діє? Може, за звичною, він багато років успішно «харчувався» саме на проросійському полі. А може, якась закрита соціологія показує, що на проукраїнському боці йому шукати вже нема чого, і тому варто активізуватися на іншому? Важно казати.

Але «латентно-проукраїнські» голоси від «Довіряй Ділам», скоріше за все, підуть. Куди? До «Опоплатформи»? Ні, це виключено. До «Партії Шарія»? «Не вірю! ». До «Слуг народу»? Малоймовірно. До «За майбутнє», особистої партії Ігоря Палиці? Можливо. До традиційних «проукраїнських» політсил, за яких вони вже колись голосували? Скоріше за все.

Всі ці мої тези — «з точністю до явки та розчарування». Їх можна легко перевірити соціологічними дослідженнями. Можливо, вони є, я не знаю. Я політикою не цікавлюся.

Поки що можна, наприклад, передбачити, скільки голосів отримає «Європейська солідарність». На парламентьких 2014 року за цю партію проголосували в Одесі 48 тисяч, на місцевих 2015 — 46 тисяч. В першому турі президентських 2019 Порошенко набрав в Одесі 40 тисяч, в другому — 52 тисячі.

Зараз половина ції голосів «гуляє». Але якщо рейтинг «Слуг народу» здується десь до 15-20%, то за ЄС в Одесі можуть проголосувати принаймні 40 тисяч з тих, хто голосував за цю партію і його лідера раніше. Ще у партії є велчезний резерв — з тих, хто ментально перебуває в «латентно-проукраїнському таборі». Таких в Одесі сумарно 200 тисяч, і у разі консолідації вони можуть виграти у будь-кого. Проте поки що цілеспрямованої мобілізації проукраїнських виборців з боку «Європейської солідарності» я не помітив.

Що стосується «Оппозиційної платформи», її в Одесі чекає дуже жорстка конкуренція з «Довіряй Ділам» і з «партією Шарія». Якщо «проукраїнські» голоси повернуться від слуг народу та довіряйців до інших проукраїнських політсил, то на цьому боці буде жарко. Вважаю, нас можуть чекати цікаві несподіванки.

Ну і залишається головне питання.

Навіщо все це?

Так, наразі у нас з вами місцеві вибори, і можна почути: «До чого тут взагалі політика? Це ж місцеве самоврядування! Це ж сантехніка, асфальт, дитячі майданчики і теплотраси! Яка різниця, яких політичних поглядів мер або депутати, головне, щоб комунальне хазяйство працювало! »

Все так. «Яка різниця»? Дійсно, так і є, місцеве самоврядування — це саме сантехніка, асфальт і дитячі майданчики. Ну і ще мільярдні бюджети, комунальна земля і інша власність, то таке.

Але є одне «але».

Інколи, дуже рідко, можливо, раз на життя, виникають ситуації, коли саме від мерів та місцевих депутатів зненацька починає залежати набагато більше. Інколи — навіть доля держави.

Наприклад, доля держави Україна третього березня 2014 року залежала від депутатів Одеської обласної ради. Якщо б вони, як їх колеги з Луганська, Севастополя, Донецька проголосували за «референдум», історія нашої країни могла бути зовсім іншою у відчутно коротшою. Проте в той день в залі засідань знайшлися депутати, що ментально належали до «проукраїнського» табору. І саме завдяки цьому сталося так, як сталося.

А щоб так було завжди, треба діяти свідомо і цілеспрямовано. Особливо зараз, перед виборами. Потім може бути запізно.

P.S.

І ось щойно — цікава публікація. Дослідження КМІС: як українці різних політичних поглядів ставляться до подій в Білорусі. Тут дуже чітко можна побачити, до яких ментальніх таборів належать виборці певних політиків та партій. І виборці «Слуг Народу» майже не відрізняються від тих, хто голосував за Тимошенко, Гриценка, Смешка або Ляшка. І це ще раз доволить тезу про їх принаймні латентну проукраїнську позицію.

А з іншого боку можна побачити, що прихильники червоних кульок виявилися «святішими за Папу Римського», тобто ще більш проросийськими, ніж виборці «Опоплатформи». Там буде «весело».

Що стосується виборців Порошенко — схоже, саме їх зараз можна вважати проукраїнськими без будь-яких додаткових слів або лапок.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



CROWN
ой ой шо то нагадала чашка после кофе что выборов то не будет нет по бумагам они будут но за пару недель в Украине зеленая плотва в сговоре со всеми кто рвется к корыту введут везде красную зону..Ура! Ковиду и карантину! а дальше вывод очевиден… явка на уровне треша…а комиссиям сама радость малювать протоколы и считать бабло, соперники поделят департаменты, кабинеты,сферы влияния, тендеры.. и ура нарид типа сделал выбор
   Відповісти    
Zagryzyn
Диаграмма понравилась, шариёвцы на месте?)
   Відповісти    
Валерий2955
Очень хочется вас мэром увидеть. Может на следующие выборы? Думаю, многие за вас будут голосовать.
   Відповісти    
здрасьте
мер антипрививочник???
   Відповісти    
de.foe
Вот и меня тоже удивляет. Если использовать метод, применённый Сергеем в данном исследовании, то множества антипрививочников и ковидоотрицателей пересекаются приблизительно процентов на 90. В связи с вышеизложенным, каков процент пересечения данных множеств с любителями шария?
   Відповісти    
Рона
Читается как захватывающий детектив :) Дякую, шикарный анализ!
   Відповісти    
C. Cattani
Сергей как всегда на высоте.
   Відповісти    
Mikhail Golubev
Анализ, конечно, интересный. Но есть вопрос. Сергей, насколько понимаю, считает по умолчанию, что процент *проукраинскости* одесситов с выборов 2014/2015 и до выборов 2019/2020 не изменялся?

Партия Порошенко «ЕС», конечно, в наивысшей степени патриотичная: объединили почти всех из патриотов страны, кто готов мириться с коррупцией. Можно сказать, патриоты плюс.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×