Казка для дорослих

Уявімо собі, що Україна — це велика 10-кімнатна квартира. І живуть в ній 3 олігархи і 100 трудящих українців. Три товстуни-олігархи є власниками квартири і займають 9 найбільших і найкращих кімнат з десяти, а сто худючих працелюба орендують в олігархів найменшу кімнату і всім товариством живуть на 10-ти квадратних метрах по черзі на підлозі та ще й сплачують величезну плату, якої вистачає олігархам утримувати цю квартиру та ще й нові собі купляти. Так сталося, що колись квартира була спільною власністю всіх її мешканців, проте три товстуни захопили її обманним шляхом, оформивши все на себе і переконуючи, що вони просто будуть представляти інтереси всіх мешканців квартири.

Жили вони собі так поживали років 25-ть, а в процесі олігархи-товстуни добра собі наживали, бо постійно підвищували орендну плату за одненьку кімнату для трудящих… та ось зненацька з півночі з'явився новий претендент на квартиру, який перед тим вже захопив спільний коридор :)

І тут заволали три товстуни, що треба рятувати та захищати квартиру, бо ворог іде і всіх вижене на вулицю. І вдалося їм переконати частину трудящих, що треба захищати квартиру і послали їх на війну, на якій 10 з 20 загинули в боротьбі з новим претендентом, а ще 5 інвалідами стали. А олігархи тим часом вирішили під шумок війни ще собі багатства нажити і орендну плату підвищили, аргументуючи це тим, що ворог іде і треба більше грошей на харчування та озброєння бійців, що захищають квартиру. А більшу частину грошей собі знову в кишеню… І закликають поповнювати армію захисників замість загиблих… Бо ж ворог сильний і підступний звір, а квартиру треба захищати. А трудящі, що залишилися живими — голодні та босі вже, бо всю зарплатню за оренду віддають і вже на харчування не вистачає — вже все зрозуміли та остерігаються втратити життя в боротьбі із звірюгою за приватну власність трьох товстунів… А орендна плата все зростала… І стали тоді трудящі замислюватися: а чого ми маємо віддавати своє життя за квартиру, яка належить товстунам, а не нам і які 25 років деруть три шкіри орендної плати з нас? Нехай ті олігархи-товстуни самі воюють… А ми станемо воювати тільки тоді, коли вони вкрадену у нас власність повернуть… Коли квартира буде нашою власністю, а не товстунів — тоді і воювати за неї будемо всі як один і ні один звірюга нам не страшний. А тепер смерть та інвалідність частини трудящих злякала живих, ніхто не хотів задарма померти і вони почали замислюватись. Отакі думки почали ширитися серед трудящих, бо ніхто не хотів помирати за чужі інтереси…

І тоді стали товстуни погрожувати диктатурою та військово-поліцейським порядком таким самим, як в квартирі нового претендента… Заволали, заверещали товстуни, що всі-всі зобов'язані захищати їх квартиру… А хто не бажає, той працює на ворога підступного… :) При цьому, як виявилося, товстуни самі мали спільний бізнес з ворогом в його квартирі — торгували цукерками та ще й тістечка постачали в західні квартири…

І ще казці не кінець, а хто слухав і підкаже як бути трудящим — той молодець!   :)