стикон1пк

Владислав Гриценюк / 3 мая 2023, 20:22

Китай визнав Росію агресором


Минулого понеділка відбулося щорічне голосування в Генеральній Асамблеї ООН щодо резолюції A/77/L.65 про співпрацю ООН з Радою Європи, де було позначено спільні виклики для двох організацій. Далі за текстом: «…з огляду на безпрецедентні виклики, що стоять сьогодні перед Європою після агресії Російської Федерації проти України, а до цього проти Грузії, та припинення членства Російської Федерації в Раді Європи, вимагає зміцнення співробітництво між Організацією Об'єднаних Націй та Радою Європи, особливо для того, щоб оперативно відновити та підтримувати мир і безпеку на основі поваги суверенітету, територіальної цілісності й політичної незалежності будь-якої держави, забезпечувати дотримання прав людини і норм міжнародного гуманітарного права під час воєнних дій, відшкодовувати збитки, заподіяні жертвам, та притягувати до відповідальності всіх тих, хто винний у порушенні норм міжнародного права…» За цю резолюцію проголосували 122 держави. Її вперше підтримали Бразилія, Індія, Казахстан, Китай. Проти проголосували лише чотири вірні союзники Росії – Білорусь, Нікарагуа, Сирія та Північна Корея. Крім того, цю резолюцію підтримала навіть Вірменія, держава, яка залежить від Росії в питанні врегулювання Карабаського конфлікту з Азербайджаном.

Голосування Китаю у зв'язку з цим показове. Традиційно ця держава завжди голосувала проти. Ті, хто нині закликає не надавати зайвого значення голосу Китаю, явно не розуміють специфіки цієї країни. Кожне рішення проходить дуже довгу і складну процедуру перед тим, як бути прийнятим. Очевидно, що, підтримавши резолюцію, Китай дає зрозуміти, що не хоче йти на конфлікт із Заходом. За термінологією І. Канта, Китай – це річ у собі, тобто країна, яка існувала й існуватиме незалежно від форми державності та перед якою не стоїть завдання використовувати зовнішню експансію як засіб досягнення самоідентифікації. Крім того, Китай явно намагається вбити клин у євроатлантичну солідарність і досягти консолідації позиції з Європейським Союзом щодо статусу Тайваню в довгостроковій перспективі.

Цим голосуванням Піднебесна ще раз показала, що їй вигідно максимально послабити Росію і залишити Путіна при владі, який би спирався на Китай, оскільки після року агресії в Україні між Заходом і Путіним накопичилася вже така критична маса суперечностей, на які не можна просто так заплющити очі. Будь-який інший правитель Росії захотів би лібералізації відносин із Заходом, а це вже не входить до планів Китаю. Крім того, у самій резолюції прямо сказано про необхідність поваги до суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності будь-якої держави. Таким чином, голосування Китаю проти резолюції означало би, що держава відходить від принципу «одна країна – дві системи». Це формальна засада державної політики. «Одна країна» означає захист національного суверенітету, безпеки та єдності, а «дві системи» – це зобов'язання країни, засноване на повазі до історії Гонконгу, Макао і Тайваню. «Одна країна» є цілісною концепцією та основою для двох систем, які поєднуються в «одну країну», де «дві системи» при цьому поважають одна одну, гармонійно співіснують і розвиваються разом. Ще раз не варто перебільшувати значення цієї резолюції. Прикру неефективність міжнародного права ми за останні дев'ять років добре побачили на прикладі Будапештського меморандуму і великого договору про дружбу між Україною та Росією, який Росія спокійно порушила, підтвердивши знаменитий вислів канцлера Отто фон Бісмарка про те, що «жоден договір з Росією не вартий того папера, де він написаний».

Для України дуже важливо, щоб голосування Китаю відбулося за тиждень після розмови з Президентом Володимиром Зеленським та заяви про готовність направити в Україну свого спеціального представника. Це можна вважати перемогою української дипломатії. Тим більше, перемога це завжди те, що ми уявляємо собі як перемогу. Очевидно, що команда Президента Зеленського отримала дуже важливий піарівський пас, яким тепер гріх не скористатися. Фактично нині можна спокійно говорити про ще один успіх Президента Зеленського на дипломатичній ниві.

У поєднанні з повідомленнями у ЗМІ про ракети з дальністю польоту понад 100 км, які наші союзники готові постачати Україні, йдеться про докорінну зміну парадигми війни. Вже ніхто не каже про переговори з Москвою. І цим ситуація відрізняється від тієї, що була восени. Невдачі російської армії під час весняної військової кампанії практично звели нанівець розмови про переговори. Тепер необхідність відновлення територіальної цілісності України – це спільна тема всіх дискусій про можливий результат війни.

Голосування за резолюцію, в якій Росія безпосередньо названа агресором, – це ще один сигнал того, що Китай не постачатиме летальну зброю Росії. Так, Китай, як і раніше, балансуватиме між різними інтересами й утримуватиметься від голосування там, де йому заманеться, але це Україні якраз і потрібно. За умови нейтралітету Китаю однозначна підтримка Заходу набуває багаторазового значення для нашої перемоги над окупантами.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Stes Sava
Stes Sava 6 мая 2023, 10:15     +2      
Я вас умоляю, в Китае может быть только китайская политика.
Не спішіть співати Китаю дифірамби, бо кожен крок Китаю взажди виважаний і з далеким прицілом. Тайвань може і ждати, а Сибірь російська ні. 
В той же час, Китай все таки може через Північну Корею або Іран допомогати росії, а ми  вже святкуємо нейтралітет Китаю як нашу перемогу.
Тим паче Лавров поспішив перетерти зі своїм колегою с Китаю 2 дні назад якраз по українському питанню-конкретики ніякої!! Тому рано борщ їсти, хай він трохи настоїться! Я вас запевняю, набагато приємнішим буде!
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:
15 февраля 2 комментария  
15 февраля 11 комментариев  
13 февраля 2 комментария  
12 февраля 1 комментарий  
10 февраля 1 комментарий  
7 февраля 14 комментариев  
6 февраля 1 комментарий  
5 февраля 0 комментариев  





Думська в Viber


стикон2пк
Ми використовуємо cookies    Ok    ×