Елементарне уявлення про економіку дає розуміння, що стимулювання її розвитку можливе за рахунок зменшення податків, або взагалі їх скасування на певний період для тих підприємств, що оновлюватимуть засоби виробництва та розвиватимуть стратегічно важливі галузі на той чи інший історичний момент розвитку держави. Місією уряду держави є визначення цих стратегічних напрямків з підготовкою відповідної нормативно-правової бази. Сьогодні вже минуло достатньо часу щоб робити висновки про ефективність тих напрямків, які задекларувала нова ліберальна влада та уряд України, для розвитку благополуччя громадян і економіки держави в цілому. Концепція нової влади сьогодні базується на таких традиційних для нинішніх світових лібералів «трьох китах»: 1. Тотальна приватизація залишків державної власності. 2. Зняття мораторію з продажу землі і прийняття відповідного закону. 3. Легалізації другорядних сфер економіки, наприклад грального бізнесу.
Як бачимо, жодних планів і кроків на розвиток економіки держави з такими її невід’ємними елементами, як зріст легкої і важкої промисловості, підприємств з продуктом доданої вартості, а відповідно і наслідками у збільшенні робочих місць, соціальних гарантій, зросту зарплат та пенсій, уряд України не пропонує. Адже можна багато розповідати, що стратегічні і надприбуткові підприємства, які ще лишилися у власності держави не є ефективними через корупційні схеми створені чиновниками, та досвід попередніх років доводить, що при їх продажу приватному власнику, вони взагалі припиняли своє існування. Держава втрачала сотні тисяч робочих місць та можливість отримувати надходження до бюджету у вигляді прямих прибутків від власного підприємства та суміжних від того ж ПДФО, ПДВ і так далі. Що ризикованіше сьогодні: втратити ще працюючи підприємства у результаті їхньої приватизації чи реформувати державний менеджмент у сфері підприємств, який покладе край корупції чиновників? Звичайно, для безвольних дилетантів, які користуються моментом часу, краще все продати з молотка і якнайшвидше. Хоча людям більш-менш обізнаним відомо: державні підприємства можуть бути надефективні при правильному підході і щирості намірів. Яскравим приклад цьому є Азербайджанська державна нафтова компанія SOCAR. Окрім того, наявність у власності держави потужних стратегічних, надприбуткових підприємств і державного капіталу в економіці – це можливість надходжень до бюджету коштів, які є гарантією соціального захисту і розвитку суспільства та, найголовніше, можливість зняти податковий тягар з дрібного, середнього і навіть великого бізнесу. Проте, нова влада і уряд мають інший план в цьому питанні, вони збираються лише на якійсь час отримати надходження до бюджету через банальний продаж державних багатств. Ні збільшення робочих місць, ні розвитку для відповідних галузей ми не побачимо. Ми також не побачимо і закордонних інвестицій в економіку, про які так багато кажуть, бо жодного сигналу про зменшення податків і фіскального тиску на бізнес нова влада не дала. З мораторієм на землю теж не все так просто. З одного боку в цьому є і позитивні моменти, але тільки в тому випадку, якщо новий закон щодо продажу землі і земельний кодекс будуть містити запобіжники від схем, за якими іноземний капітал і великі доморощені латифундисти не матимуть можливості викупити землю у надвеликій кількості, позбавивши таким чином дрібне українське фермерство можливості цього права. Окрім того, сам по собі ринок землі не створить доданої вартості на продукти сільського господарства, бо це питання регулює, знову ж таки, податковий кодекс і курс на зниження податків та створення умов, про що від нової влади ми також нічого не чуємо. Ну і легалізація другорядних сфер економіки про яку люблять говорити ліберали: гральний бізнес, проституція, легалізація медичної марихуани і т.д., це все звичайно створює умови для додаткових надходжень у бюджет і частина цього дійсно не суперечить правилам традиційного суспільства і моралі, але це далеко не ті об’єми, які сьогодні потрібні Україні щоб вирішити проблему безробіття, збільшення зарплат і пенсій, демографічної кризи, повернення заробітчан з закордону, тощо. Отже, ми багато чуємо про ліберальні зміни в державі, але жодних обнадійливих речей про реальну можливість вивести економіку України з затяжної кризи. Хоча ні, вже поступили перші сигнали чого чекати середньому класу і бізнесу від нової влади, а саме рішення кабміну про посилення тиску на ФОПи. Замість підтримки – продовження політики знищення головного конкурента олігархії. Що ж, ліберальна ідеологічна політична сила в Україні отримала всю повноту влади і тепер має всі можливості продемонструвати свою ефективність. Головне, щоб до моменту її краху, в Україні окріпла і зміцніла право-консервативна ідеологічна сила, яка дійсно здатна зробити нашу державу сильною і багатою, де кожен громадянин матиме можливість до самореалізації і розвитку.
|
