Прем’єр міністр Великої Британії Борис Джонсон таки ввів додаткові карантинні заходи у зв’язку з поширенням другої хвилі пандемії китайського вірусу. Попри очевидний особистий скепсис від ефективності цих заходів, під тиском ліво-ліберальних ЗМІ Джонсон був змушений піти на зміну риторики в цьому питанні. І тут важливо проаналізувати та дати відповідь чи виправдано для політика йти на поступки перед нібито вимогами суспільства, коли чітко зрозуміло, що ця думка суспільства сформована брехливими ЗМІ?
Вочевидь, державний діяч, політик дозволяє собі відступитися від власних позицій аби вгодити істерії натовпу, тоді, коли не впевнений у власних здібностях донести до людей очевидні речі, відомі йому завдяки комплексному розумінню ситуації. Але приймаючи таку позицію — фактично прогинаючись перед віртуальною безликою масовою думкою сформованою невідомо для чого — політик стає винним у будь-якому подальшому розвитку подій. Якщо ці заходи дадуть якійсь результат, Джонсон буде винний у обмеженні прав людини і спаді економіки. Якщо ж не дадуть — тим більше він буде в усьому винним. А коли думка суспільства зміниться на протилежну, вже ніхто не згадає, що на початковому етапі, коли пандемія тільки починала ширитися Європою, Великобританія, завдяки позиції прем’єр-міністра-консерватора, була однією з небагатьох країн, які не вважали за потрібне вводити жорсткий карантин. Британський уряд змінив свою позицію лише під тиском міжнародних транснаціональних організацій та ЗМІ, які є апріорі ворожими всьому традиційному і консервативному.
Як скоро консервативний уряд Великої Британії поступиться дихаючим їм у потилицю лейбористам ми поки не знаємо, але цей черговий локдаун точно прискорить ці процеси.
Сьогодні у Світі бути правим політиком є великою відповідальністю і випробуванням. Нам в Україні чудово відомо до чого доводила поведінка угодовства перед віртуальними настроями суспільства — вагомі політичні лідери врешті решт перетворювалися на фон, який вже нікому не цікавий, та сходили на маргінес. І якщо для старої Англії це всього лише ігри у змінність влади між двома політичними силами, то для України поведінка прогинання перед натовпом може коштувати втрати суверенності і перспектив для майбутніх поколінь.
Тому краще вчитися на помилках інших і обов’язково звертати увагу на такі події, бо саме вони стають межею неповернення і забуття для політиків. |
