Удари по багатоповерхівкам та памʼяткам архітектури Одеса потерпала від ракетних ударів та атак шахедів. Рашисти вчергове воювали з памʼятками архітектури: це – удар по готелю «Бристоль», який зачепив велику частину історичного центру, філармонію, музеї. А вже 19 лютого ворог вдарив по житловому масиву Таїрова — дитячій поліклініці, дитсадку та будинкам одеситів. Тоді без енергопостачння та опалення залишилися тисячі людей, а наслідки у вигляді регулярних вимкнень світла, відчуваються дотепер. Наступного дня шахеди поцілили по Пересипському району. І знов – руйнування. У всіх випадках постраждали люди. Шукати тут зраду ми не будемо: міські служби працювали як могли, аби ліквідувати наслідки прильотів. Але на тлі таких страшних подій історії з витрачанням грошей на сумнівні проєкти, комунальні війні та банальна чиновницька недбалість виглядають ще більш зашкварно.
Гроші (не) для ЗСУ і громадский хаб: пріоритети та витрати одеської мерії В лютому редакція «Першого міського» особливо прискіпливо дивилася, як витрачали гроші на Думскій, а точніше Біржевій площі. Бо саме там, перед початком першої в цьому році сесії Одеської міськради, вчергове зібралися близькі та родичі військових, які за три роки повномасштабної війни так і не зрозуміли: а куди діваються гроші на потреби ЗСУ? Активісти звертали увагу: на початок року в резервному фонді залишилося понад півтора мільярда гривень, які мерія чомусь так і не витратила в 24-му. А волонтери ледь не щодня намагаються закривати збори по 20-30 тисяч гривень. Мер одразу замахав руками, мовляв, що ви таке говорите, Одеса ледь не друга в Україні за рівнем підтримки військових. Але від цього зрозуміліше не стало. Очільник департаменту фінансів Андрій Зарицький взагалі заявив, що те, що не використалося торік, обов’язково витратять на потреби громади. Тобто, не хвилюйтеся, гроші нікуди не поділися, і ми їх обов’язково кудись приткнемо. Як то кажуть, запам’ятайте цей твіт, бо до потреб громади ми ще повернемося.
Витратити 40 мільйонів, аби отримати 6? Як і на що одеські чиновники витрачають гроші — це взагалі окрема пісенька. Ось вам майбутній комунальний громадській хаб. На цей проєкт місто виграло грант від програми розвитку ООН у 149 тисяч доларів. За умовами гранту відкрити Центр мають вже за чотири місяці. Якщо вірити сайту мерії, то він займатиметься покращенням взаємодії між громадськістю та владою. Для цього місцевому КП передадуть двоповерхову будівлю в центрі міста. Яку треба ж терміново відремонтувати, щоб встигнути освоїти грант. Департамент капітального будівництва оцінив відновлення будинку у понад 40 мільйонів гривень, більшість з яких планують взяти з міського бюджету. А все заради того, що б в Одесі начебто було місце, де різні організації зможуть — цитуємо — «реалізовувати проєкти з покращення життя мешканців міста». Ви щось зрозуміли? Ми теж. Так само і одесити, в яких кореспонденти «Першого міського» спитали, що вони думають про таке диво. На створення незрозумілого простору на лютневій сесії міськради виділили 48 бюджетних мільйонів. Ідею активно просував «довіряєць» Олег Етнарович, мовляв, громадським організаціям нема, де збиратися, або дорого працювати у власних приміщеннях через високу комуналку. Можливість обговорювати проєкти онлайн чи, наприклад, в сесійній залі мерії ніхто не пропонував. І завітні мільйони пішли на новий хаб, який точно має покращити наше з вами життя.
Як ЖКС залякують одеситів судами, або новий етап комунального дерибану Що не місяць, то нові подробиці в історії з подвійними платіжками. Цього разу на новий рівень вийшли ЖКСи, а точніше житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» під керівництвом Дениса Косьміна. Мешканці будинку на Євгена Чикаленка (колишня Вільямса), де побували кореспонденти «Першого міського», стали заручниками сварки комунальників та керуючої компанії, яка дивним чином мала однакову назву із ЖКС. Але тепер, по слідах подвійних квитанцій, люди отримали повідомлення, що житлово-комунальний сервіс буде з ними судитися через борги. Наша редакція постійно спілкується з одеситами, яких зробили крайніми в політично-комунальному міжсобойчику. І все це – результат банального дерибану ринку. Кілька років тому, коли сферою ЖКГ опікувався колишній віцемер Дмитро Жеман, сотні будинків почали віддавати «правильним» керуючим компаніям. І тоді це нікого не бентежило. Очі у міського керівництва відкрилися, щойно чиновник покинув насиджене місце, при чому, грюкнувши дверима. Мер Геннадій Труханов заявив про несправедливість, а комунальники швиденько почали обслуговувати будинки, біля яких нога їхнього двірника не ступала роками. Ну, як обслуговувати: надсилати свої платіжки та підраховувати борги. Афілійовані з ексвіцемером фірми, звісно, теж не здавалися та завалювали людей своєю макулатурою. В результаті розгрібати комунальний треш доводиться саме одеситам. Але в ЖКСі прямо кажуть: з керуючими компаніями робіть що хочте, але якщо не сплатите борги перед нами, то вам заблокують щонайменше картки. Взагалі ця історія триває вже не перший місяць, але реальних спроб нормально розібратися в ситуації та не перекладати всю відповідальність на одеситів, поки що не видно. Ані з боку профільного першого віцемера Олександра Філатова, ані з боку департаменту міського господарства, який очолює Леонід Гребенюк, ані від районних адміністрацій під керівництвом Марата Корольова, Володимира Сушкова, Євгена Омельчука і Сергія Кондратюка, яким перед початком опалювального сезону підпорядкували ЖКСи. Таке враження, що ситуація влаштовує весь політично-чиновницький бомонд, так само, як вона влаштовувала його під час першого — «жеманівського» — перерозподілу комунального ринку.
Дороги не для людей, історія одного сміттєзвалища та ремонт ліфтів Журналісти «Першого міського» цілий місяць їздили по проблемних будинках, дивилися стан міської інфраструктури та намагалися звертати увагу чиновників на відвертий комунальний треш. Це якщо в мерії не знають, куди направити невитрачені на ЗСУ гроші (з незрозумілих для всіх причин), то наведемо кілька прикладів. Дуже показовим виявися рейд активістів на кріслах колісних, які просто спробували проїхатися навіть не околицею, а центром міста та скористатися місцевими пандусами. Таке враження, що місто має на меті одне: постійно випробувати людей з інвалідністю на міцність, впертість та хоробрість, бо найкращим безбарʼєрним середовищем виявилася… проїжджа частина. Звісно, переробляти пандуси та перекладати плитку на тротуарах посеред війни — не на часі. Проте комплексна проблема виникла від байдужості чиновників та бізнесу, які просто хочуть, що б від них відчепилися. Потрібен з’їзд до тротуару? Ось вам з’їзд! А чи можна ним скористатися — то ваша проблема, бо за законом – в нас все ОК. Водночас «Перший міський» поцікавився і в одеситів, які не пересуваються у візку, що вони думають про стан доріг та тротуарів в місті. Спойлерів не треба – ви і самі все знаєте. Тож, користуючись нагодою, можемо передати привіт департаменту фінансів та його очільнику Андрію Зарицькому, який обіцяв вкластися у важливі для громади проєкти, а ще КП «Міські дороги» під керівництвом Вадима Тодійчука. Ще одна показова історія місяця — із стихійним сміттєзвалищем в приватному секторі у Хаджибейському районі. Люди кажуть: спочатку купи сміття та нечистоти прибирав ЖКС, потім вони намагалися впоратися самотужки, тепер у місцевих літніх жіночок сил на це не вистачає. Вони, звісно, листи писали куди тільки можна. Але, судячи з того, що відходи та каналізація просто неба нікуди не поділися, то міські чиновники займалися тим, що вміють найкраще — перекладали відповідальність один на одного. Хоча все має відбуватися за простим сценарієм: опрацьовуються запити громадян чи екоінспекції, створюється комісія. Вона виїжджає на місце і фіксує: так, сміття дійсно є, потім приїжджає трактор та все прибирає. Здавалося б, що могло бути простішим? Але чиновники від Хаджибейскої райадмінстрації під керівництвом Євгена Омельчука та департаменту екології під головуванням Марини Савченко поки що не впоралися навіть із цим. Принаймні на запит нашої редакції в мерії лаконічно відповіли: приберуть. Скільки ще по місту аналогічних звалищ, журналісти «Першого міського» втомилися рахувати, бо стикаються з такими ділянками регулярно. Чиновники наче і реагують, але якось мляво і без вогника. Мабуть, боротися з антисанітарією для них теж не на часі. Третя показова історія для тих, в кого в резервному фонді залишилися гроші, про непрацюючі ліфти. Під час повномасштабки в міськраді дійсно скоротили витрати на заміну підйомників, хоча періодично хизуються, як їх міняють та модернізують. Наприклад, у 2024 була десь сотня. Але від цього не легше мешканцям Балківської 193, де вже більше трьох років не працює ліфт. Люди кажуть, двічі ситуацією цікавився місцевий ЖКС «Хмельницький», який очолює Сергій Сінькевич. Щось ходили-дивилися, а потім заявили: ви спочатку борги сплатіть, і бажано, щоб це зробили й ті, хто зараз не живе в будинку. Після обурень та активного листування історія завершилася тим, що чиновники таки оголосили тендер на ремонт підйомника. Але це означає, що бюрократична тяганина тільки починається і не факт, що конкретно цей ліфт запрацює цього року. Ця історія не лише про брак коштів, а й про прокрастинацію комунальників та відсутність нормального діалогу між постачальниками послуг та людьми. І це, на жаль, нормальна ситуація ледь не в кожному другому одеському будинку. Обережно – щури! І на останок начебто не про марне витрачання коштів, а про вирішення дійсно важливого питання. Боротьби зі щурами та комахами, яких, з урахуванням кількості стихійних звалищ в місті, таки побільшало. Тендер на понад мільйон гривень на боротьбу зі шкідниками у центрі міста оголосив ЖКС «Порто-франківський». Обіцяють обробити 60 тисяч кілометрів підвалів за ціною близько 18 гривень за квадратний метр. Активісти вже порахували, що ціна завищена: на ринку така послуга коштує близько 11 гривень. І минулого літа той самий ЖКС, яким керує Олександр Сайчук, оголошував тендер на аналогічні послуги за втричі нижчою ціною. А головне – перевірити, куди пішли кошти, майже неможливо. Після розголосу тендер скасували: чи то бажаючих освоїти кошти не знайшлося, чи то щурів стало шкода. Таким редакція «Першого міського» телеканалу побачила останній місяць зими. Щоразу ми сподіваємося, що герої нашого дайджесту зроблять висновки та почнуть працювати належним чином, але поки що в них це не виходить. А це означає, що нова порція крінжу і зашкварів чекає на нас вже у березні, бо наші журналісти тримають руку на пульсі. Правила |
