Емоції вже трохи відійшли, але залишилась злість, як на себе-громадянина, так і на систему розумових ненажерливих жебраків із команди труханова, для яких пістолети і готівка важливіші за людське життя. Навіть смерть дітей їх нічому не навчить, бо ми вже бачили як владні особи намагаються спекулювати навіть на зборі коштів для постраждалих і як батьки відповідають на їхні «ініціативи». По-перше: те, що ми бачили у випадку з «Вікторією», «Токіо-Стар» і тепер будинком Авсадурова — є ніщо інакше, як повна розхлябаність і відсутність будь-якої стратегії по розвитку міста (окрім, звичайно забудови узбережжя). Відсутність компетентного керівництва як профільних підрозділів ДСНС, так і всіх дійових осіб, які мають на меті зекономити (заробити) на найголовнішому — на житті людей. Читаючи звіт, який рекомендує взяти на облік і покращити забезпечення пожежників усім необхідним обладнанням, стає настільки гірко, що якась «муніціпальна варта» (особиста охорона мерії) має у себе на балансі десятки джипів, та зброї, в той час, коли діти просто стрибають з вікон на бетон. Стає просто зле від всіх тих аварійних шлангів, які ми бачили у пожежників, за всі ці транспортні засоби эпохи розвинутого соціалізму і за нас із вами, які так само винні у всьому цьому фантастичному триллері, у якому лисий з Думської має нас із вами як йому заменеться. Як сьогодні це залишити просто так, то завтра ми можемо згоріти/втопитися/загинути від зсуву або під колесами таких самих аваріних маршруток, котрі ніхто і николи не перевіряв, але далі продовжити жити і чекати, що щось без нас може змінитись. Сподіваюсь ці трагедії вже нарешті нас навчать бути новими, питати, а не купляти, ремонтувати з розумом, а не дешевше, слідкувати за тим, щоб пожежний інструктаж був не формальністью а обов'язковим інструментом щоб вижити, а куби життя не легендами з фільмів, а реальним інструментом для рятування життя, замість джипів якоїсь охорони асфальту і горщиків з квітами, які до речі куплені за наші із вами гроші. |
