ЗАРС

Павло Кириленко / 10 ноября, 20:40

Мігранти, як геополітична зброя неприйнятого Лукашенка


Епічні події нині розгортається у Польщі. Але ми маємо вчитися дивитися на процеси та події з точки зору розуміння причинна наслідкових зв'язків та геополітики.

Тому пропоную розглянути цю ситуацію під відповідним кутом зору. Отже, коли приблизно півтора року тому, напередодні президентських виборів Лукашенко докладав максимум зусиль аби відірватися від впливу Росії й прагнув зближення із Заходом, в тому числі натякав на можливість створення реального Балто — Чорноморського союзу, сусідня Польща зайняла позицію жорстко ворожу до Лукашенко.

Хоча зовсім не означає, що тоді президент Білорусі не виграв вибори, хоч очевидно багатьом мешканцям своєї країни вже і набрид таким довгим перебуванням при владі.

Але влада сусідніх країн, в тому числі України підтримали опозицію, величезний вплив на яку мали російські спецслужби. Позиція західних країн залишила вибір геополітичної орієнтації Лукашенко лише у бік Росії. І ці дії, аж ніяк не можна назвати дружніми не лише щодо режиму Лукашенко, а і країни Білорусь, бо було цілком очевидним хто виграє з цієї ситуації.

Події в Україні 2001 року під назвою «Україна без Кучми» і навіть Майдан 2014 року мали б давно хоч чомусь навчити західний світ, або принаймні країни Східної Європи, особливо такі, як Польща та Литва.

Проте ні, саме уряди цих країн, а разом з ними влада України, зробили все можливе, щоб їх кордони межували не з суверенною Білоруссю, а сателітом Москви. Хоча Лукашенко вже понад 10 років намагався вирватися з обіймів Росії і єдине, що треба було для цього зробити, це підставити йому руку допомоги у складний момент, а не рефлексувати та діяти за заздалегідь прописаним сценарієм третьої сторони. Тоді сьогодні, цілком не виключено, такі фокуси поляки разом з бацьком могли виробляти вже по відношенню до Росії.

Тому, те що відбувається сьогодні, це чергова наука, що керуватися потрібно міркуваннями геополітики, а не емоціями. Лукашенко не вічний, і рано чи пізно піде, але саме він міг рік тому відірвати Білорусь від впливу Росії, як би йому залишили такий шанс.

Та таке враження, що геополітикою займаються лише у Кремлі, або інтереси умовного Заходу сьогодні дуже збігаються з інтересами Путіна. А країни Східної Європи в цій грі зіграли партію у сліпу.

Однак, не варто впадати у відчай, як бачимо, якщо зі сторони Білорусі можливо жорстко контролювати рух мігрантів, і не допустити їх розчинення у власній країні, значить, це можна робити й в межах інших країн. Поляки, поки що, з цим справляються на відмінно.

Тож будемо сприймати це, як навчання максимально наближені до реальних умов, бо ж всім очевидно, що рано чи пізно Європі доведеться зіштовхнутися ще і не з такою навалою. І Лукашенко з Путіним там вже будуть ні до чого.

  


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



dolento
dolento 11 ноября, 15:34     +4      
Коли настає осінь, деяким авторам краще не сідати за письмовий стіл!
   Ответить    
Добродій
південий потік 2 у новій формі
   Ответить    
Raubtier
Raubtier 13 ноября, 12:27     +2      
У Лукі немає зовсім хоть якись важелів на геополітику, усе конролюется з кремля, це один з «забутих» варіантів 14-17років застасованих у Сирії, «політики»західної Европи неспроможні на рішучі кроки, за 30остніх років вини заплили жиром, корупцією, і мало піклувались про зовнішню політику, важніше було мати підтримку населення  та найдовше знаходитися при владі, нема зараз своїх політиків зразка Тетчер а є боязливі пристосуванці як Меркель, Шредер, Макрон, природний відбір не працює, це сумно.
   Ответить    
   Правила

Записи в блогах:





дерби