Поразка Порошенка на останніх президентських виборах, на мій погляд, стала наслідком шести основних груп причин, як об'єктивних так і суб'єктивних, на які тодішній президент міг впливати, але не робив цього. Перша: мобілізація- має об'єктивний характер, без неї у той час було ніяк, але у мільйонів людей вона породила страх перед можливою втратою когось з рідних. Друга: дерусифікація- проводилась також у форматі декомунізації, і на фоні війни з Росією була абсолютно об'єктивним заходом для зменшення інформаційного впливу ворога на українців, але серед значної частини російськомовного населення, звиклого до лінгвокомфорту, викликала страх перед можливою радикальною зміною їхнього культурного мікропростору. Третя: десоціалізація ринку природного газу для побутових споживачів- достатньо об«єктивний захід, з точки зору стабілізації економіки, але значне збільшення тарифів на основні комунальні послуги не сподобалось навіть переконаним патріотам. Четверта: девальвація- трохразове падіння курсу гривні має як о'бєктивну (зменшення експорту донецького металу, збільшення імпортних закупів для оборони), так і суб'єктивну (рефінансування обраних банків з подальшою купівлею ними валюти та виводом її з країни) причини. Це все призвело до раптового збіднення людей, особливо тих котрі мали зобов'язання в валюті, а також до підвищення вартості майже всіх товарів, навіть неімпортного походження. Пята: дезінформація- абсолютно об'єктивний фактор, бо російська пропаганда- це другий за вагою чинник, після військового, у гібридній війні, котрий потужно працював з початку 2014 року і саме нове керівництво держави стало головною мішенню, а з початком передвиборчої кампанії у 2019 році, на порядок підсилені кадрово та фінансово, багатотисячні російські ботоферми з бойовим завзяттям запрацювали на пониження рейтингу Порошенка. Шоста: імітація реформ- післяреволюційна ситуація надзвичайно актуалізувала запит на системні зміни, і їх обіцяли всі в тому числі і новий президент- починаючи з закінчення війни за два тижні і закінчуючи відрубаними руками крадіїв оборонного бюджету. Звісно, за умов війни та постійною необхідністю домовлятись з коаліцією та олігархами, проводити реформи, котрі зачіпають інтереси цих груп, дуже складно, але разом з тим читалось бажання президента створити підконтрольний антикорупційний суд, потурання апетитам колишніх бізнеспартнерів, концентрація впливу на регуляторні та контролюючі центральні органи виконавчої влади. Все це за допомогою медійних маніпуляцій зовнішніх ворогів та внутрішніх конкурентів, призвело до запуску процесів конвертації підсвідомого невдоволення та страху у свідоме голосування проти Порошенка. Новий президент, маючи однопартійну більшість у парламенті, мав би не озиратись на неконструктивну критику, а впевнено та наполегливо втілювати свої обіцянки в життя. Однак замість розвою прямої демократії, хоча б на рівні самоврядування- партійна монополія на виборах до місцевих рад, замість повноцінного ринку землі, який мав би забезпечити квантовий стрибок для української економіки- готується земельний базар для малого бізнесу та тіньовий ринок для великого, замість відсторонення олігархів від лобістського впливу на економічну політику- маємо відверте залучення їх представників в уряд, замість прозорих конкурсів для очільників центральних органів виконавчої влади- волюнтаристське призначення на відповідальні посади друзів дитинства та колег по колишній роботі, замість чіткої державницької позиції, в цей складний період, по антиколомойському закону- бажання догодити і олігарху і МВФ одночасно. Зрозуміло, що Зеленський не вчився на президента, але пройшло вже достатньо часу від моменту його глибокого занурення у велику політику і пора вже мати свою непохитну позицію базовану на захисті державних інтересів, бо інакше імітація дуже швидко зробить свою чорну справу. |
