Цікава виходить річ:
останнім часом деякі фб-персони, інколи навіть такі, що не є у мене в друзях, почали лазити до мене і писати всяке бєзобразіє, навподобі «російська — псяча мова», «припинить висловлюватися мовою ворогів», «той, хто пише НА руському (! ) є п'ятою колоною окупанті»… ну, і звісно про те, що я — «одеський ж/д» і «ж/д.ам запроданець» — нічого нового, все банальне і вже багато разів було. Навіть є постійним шумовим ефектом, нудним і нецікавим.
Що до останнього: я дійсно є ж/д настільки, наскільки я християнин, укорінений у Христі і поєднаний з ним і Його Матір'ю, яка без сумніву з коліна Давида. І для мене є радістю, якщо хтось приймає мене за приналежного Народові Старого Завіту фізично, хоча тої фізичної сполуки Бог не дав.
Завжди пам'ятаю те, що часто говорили нам викладачі у семінарії: хто ганьбить єврейський народ — ганьбить Богородицю і стає ворогом Її Синові.
Що до їх провокацій, відносно мовного вибору у спілкуванні…
Але ні, спочатку зверну увагу на таку собі деталь їх рекламного оформлення власного фб-іміджу:
досить характерним є те, що вони мають на своїх сторіночках в фб яскраві обкладинки з тризубами і камуфляжами і фотки себе-коханих у яскравому новенькому камуфляжі. Фронтовики — та й годі! І стилістика мовлення у дусі «радикальних» депутатів — ледь не з матюками, вельми патріотична і негайно «на ти» та й з презирством до «попів»…
Воно є цікавим тому, що тільки-но з фронту повернувся один з моїх синів. Майже три роки був на передку. Розвідник. Останній час трохи нерви здали… або не трохи… повернувся.
Так ось у чому справа: він завжди спілкується російською. Але є греко-католиком і молиться, як навчили, українською. Я розмовляв телефоном і з ним, і з його товаришами, і з командирами російською. Вони мені — російською, я до них — російською. Та й по українському телебаченю, коли йдеться про хроніку з фронту, чую коментарі бійців — теж російською.
І ніяка падла не посміє сказати, що всі вони — російськомовні українці, котрі щоденно ризикують життям і віддають його без решти за волю, недоторканість і цілісність України — є «запроданцями, бо спілкуються мовою окупантів»…
Впевнений, що ті інтернетні щури окопалися в затишку своїх квартирок, розташованих далеко на захід від фронтового передка, щоби за бабло, а не за совість, дратувати людей «начебто патріотичними» мовними вимогами, впроваджувати ворожнечу і руйнувати справу правдивого і здорового українського націоналізму.
Вони мусять бути виявленими і відповідно покараними. І не лише самі тільки інтернетні щури, але і ті, хто їх годує, і ті, що з ними солідарізуються, задля власної дурнуваті, бо не відають, що чинять, — всі вони мусять бути публічно покараними, щоби інші почали думати і не чесали язиком задля свого запального агресивного проплаченого «начебто-націоналізму».
І ми у цьому повинні допомогти. І ми не повинні мовчати, коли бачимо, як свята справа української культури, мовлення, любові до нації дискредитується і перетворюється на цирк клоунами у карнавальному камуфляжу, що косять під бійців фронту.
