FamDom

Сергей Лебедев / 3 июня 2016, 11:53

На Закарпатті та Волині священики освятили пам’ятні дошки загиблим військовим АТО 


27 травня 2016 року, благочинний Синевирського благочиння Хустської єпархії протоієрей Іоанн Паканич взяв участь у відкритті пам’ятної дошки військовослужбовцю Збройних сил України Сергію Цімботі, який трагічно загинув під час бойового завдання у зоні збройного конфлікту на сході України.

Меморіальну дошку було встановлено на фасаді школи селища Синевир, де навчався воїн. Урочисту церемонію відвідали рідні та близькі загиблого, представники місцевої влади, відділу освіти, працівники районного військового комісаріату, ветерани АТО, вчителі та учні школи.

Після вшанування загиблого військовослужбовця хвилиною мовчання отець Іоанн освятив пам’ятний знак, звершив заупокійну молитву та звернувся до присутніх з промовою.

Закінчилось відкриття покладанням квітів до меморіальної дошки.

Днем раніше, 26 травня, ректор Володимир-Волинського регентського училища протоієрей Олексій Никитюк та голова Єпархіального відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими силовими формуваннями України протоірей Олексій Шаран освятили пам’ятну дошку на честь загиблого учасника АТО Миколи Бондарука. Пам’ятний знак був встановлений на стіні школи, учнем якої був військовслужбовець.

На заході також були присутні представники міської та районної влади, дирекція та учні школи, представники громадськості.

Після освячення протоієрей Олексій звернувся до зібрання зі словом, у якому зауважив, що Церква завжди молилася, молиться та буде молитися за загиблих воїнів, які віддали своє життя, виконуючи військовий обов’язок перед Батьківщиною.

Минулого тижня у Сарненській єпархії благочинний Костопільського благочиння архімандрит Іларіон (Клебан) у співслужінні місцевого духовенства очолив чин відспівування загиблого військовослужбовця Івана Дуся, котрий загинув поблизу міста Станиця, Луганської області.

Заупокійне богослужіння відбулося у Свято-Михайлівському храмі с. Данчиміст, що на Поліссі.

Провести загиблого в останню дорогу прийшли рідні та жителі селища.

У надгробному слові отець Іларіон передав присутнім співчуття та благословення митрополита Сарненського і Поліського Анатолія та закликав усіх молитися за душу новопреставленого воїна Іоанна.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Гринго
Вот карта потерь упц мп https://www.google.com/maps/d/viewer?mid… которая поясняет тот на первый взгляд странный факт что «говорящая голова Одесского духовенства» сильно озаботился тем как там дела  в западной Украине и прочих «на Волыне». Аж 3 поста подряд выдал на-гора по этой теме.

И не зря батюшко озаботился. Микола МІТРОХІН, кандидат історичних наук, директор Інституту вивчення релігії в країнах СНД і Балтії (Москва) еще в 3003 году напророчил «Худшее, конечно, впереди: Русская Православная Церковь на Западной Украине» Худшее, конечно, впереди: Русская Православная Церковь на Западной Украине

Но меня посмешила там больше всего следующий перл господина Митрохина:
» Архиепископ Львовский Августин в интервью, данном автору статьи, даже назвал ту цену, которую необходимо заплатить Львовской епархии УПЦ МП за прекращение упоминаний о гонениях на православных (т.е. цену «нормализации ситуации»). Она оказалась сравнительно невысока — выделение участков земли и строительство во Львове большого кафедрального собора и епархиального управления «в приличном месте» (не на окраине), а также Свято-Владимирского храма, для существующей уже 10 лет во львовском микрорайоне Сихов общины. Откуда возьмутся на это средства и кто заплатит за землю и строительство, архиепископу все равно — он рассматривает строительство двух храмов как компенсацию за утраченное Львовской епархией в 1989-1992 гг. имущество и готов принять ее от горсовета, украинского правительства, УГКЦ, РКЦ, УПЦ КП, международных организаций или всех их вместе».

При этом Митрохин признает:
«В Российской империи на Волыни храмов строилось немного, а при советской власти и это строительство сошло на нет. Понятно, что многочисленные греко-католики, имевшие, начиная с 1990 г., серьезную поддержку у местных властей, стремились вернуть себе максимум бывшей церковной собственности. Но делалось это не только «по праву силы», но и по праву традиции. На здания, построенные православными, покушений не было.»

Так что батюшко, отдайте «на Волыне» все захваченные храмы истинным владельцам, они не ваши. Их вам подарили коммунистические атеисты.
   Відповісти    
Никитич
Никитич   страна по ip - ua 6 июня 2016, 20:30     -1      
101%
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


сданныепк2
Ми використовуємо cookies    Ok    ×