Неспокійно в хаті, ворог на порозіВже не в змозі довго цю біду терпітиТа не може статися зупинка у дорозі
Бо ярмо знов буде, як монгольське мито
Хмари війни над країною звисли Бажані мрії сьогодні відставлені Очі ще бачать, зуби вже стисли
Крапки над «і» через силу поставлені
Вчить нас історія вірі в майбутнє, Але без спогад помилок внутрішніхЧудо можливо та трішки безпутне, Як безумовне творіння колишніхЛедве набутий надією шляхХиткий на погляд, міцний усерединіПравду знайде у простих важеляхВкрай необхідних простої людиніРано ховати живих спозаранкуТреба всім прагненням дати прохідТім ж, хто при владі навпак прочуханку, А може й при випадку повний відвід
22.11.14. Фелікс Кобринський
Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя