З ним знайомити не треба – його відомість зашкалює. Тому я нагадаю найважливіше, саме Ахметов на весні 2014 року почав розігрувати сепаратистську карту на Донбасі. Гра його була банальна, виторгувати в нової влади побільше преференцій для себе і свого клану, та коли ситуація вийшла з під контролю і у неї втрутилися вже спец-служби РФ, він просто втік з Донецька у Київ. І в часи найвищого рівня патріотизму в Україні, цей персонаж не приповз на колінах просити пробачення, не віддав своє майно і капітали державі аби спокутувати свої гріхи перед нею, а продовжив її грабувати з ще більшим розмахом. Чого варта лише схема «Ротердам +», яку він успішно запровадив у змові з владою мародерів, які скористалися успіхами людей на «Майдані». У пост-майданівський період Ахметов збільшив частку підконтрольних собі обленерго та значно розширив свою фінансову і сировино-промислову імперію по всій Україні. І звичайно апогеєм задоволень його апетитів є призначення в цьому році на посаду прем'єр міністра України його людини – Дениса Шмигаля та чергова оборудка виводу з роботи трьох енергоблоків атомних електростанцій, що забезпечують найдешевшу електроенергію в Україні, на користь в рази дорожчої електроенергії від теплових електростанцій та «зеленого тарифу» з приватної компанії Ахметова «ДТЕК». Це лише дрібний штрих загальної картини трагедії України, яку почали малювати у 2014 році де фарбою і розмінним матеріалом є український народ. Розум і духовний порив найвідповідальніших громадян України останні 6 років направлений на боротьбу за захист нашої держави від зовнішнього агресора, але можливо для перемоги над відвертим зовнішнім ворогом необхідно спочатку розібратися із ворогами внутрішніми? Давно прийшов час поставити питання про законність приватизації стратегічних підприємств України, які були вкрадені і тепер обслуговують амбіції та апетити олігархів, ігрищам яких просто не має меж, ціною чого є кров українців…
|