Сьогодні Одеська область здригнулася від удару російських безпілотників. Внаслідок цього нальоту кілька людей загинуло, кілька десятків отримали поранення. Черговий злочин, що його скоїли російські окупанти починаючи з 2014 року. Українці вже звикли зустрічати кожну ніч під гул сирен і звуки вибухів. Це та реальність, яка прийшла до нашої країни разом із «русским миром». Це і є його звірячий оскал. Ми маємо справу з групою кремлівських старців, які зробили державу знаряддям своїх злочинів. При цьому всі потуги агресора мають інерційний характер, оскільки сама російська система вже досягла періоду свого напіврозпаду.
І хоч це ще не означає, що завтра росія перестане існувати, проте вона вже не здатна продукувати моделі розвитку. Ціла країна перетворилася на труп, який давно вже не ворушиться, але на його тілі все ж таки орудують мікроби, що завдають шкоди навколишньому середовищу. Вони встигають покусувати один одного, створюючи погане дзижчання, а в покійника через це щоразу рефлекторно здригається якась частина тіла, яку помилково сприймають за прояв життя.
Багато хто бачив кадри допиту командира 72-ї бригади російської армії полковника Романа Веневітіна, що його здійсняли бійці терористичної організації «Вагнер»: побитий і покалічений полковник вибачався за стрілянину у спину вагнерівцям, запевняючи, що це була його приватна ініціатива. Через кілька днів той самий Веневітін опублікував відео, в якому звинуватив вагнерівців у викраденні людей, сексуальному насильстві та у вбивствах цивільних. Полковник заявив, що попереднє інтерв'ю записано під тиском. Таким чином, ми бачимо, як різні частини російської силової машини вступили в прямий конфлікт одна з однією.
Водночас розгорівся конфлікт між колишніми друзями – Євгеном Пригожиним та Рамзаном Кадировим, у процесі якого Пригожин заявив, що в умовах прямого зіткнення вагнерівців та батальйону «Ахмат» Рамзана Кадирова перемога буде за вагнерівцями. При цьому військовий керівник вагнерівців полковник ГУР Уткін нагадав чеченському керівництву, що ще не забув тих часів, коли вони перебували на різних боках барикад під час чеченських воєн. Відповідь Кадирова не змусила довго на себе чекати. У своєму зустрічному зверненні Рамзан Кадиров звинуватив Пригожина у крадіжці на постачаннях продовольства і дорікнув вагнерівцям у непрофесіоналізмі, мовляв, Бахмут вагнерівці брали більше часу, ніж зайняла в «Ахмата» окупація Маріуполя.Ці публічні суперечки між різними силовими відомствами свідчать про те, що російська система тріщить по швах. І тут простежується кілька сценаріїв.
Перший – це громадянська війна за неконтрольованим сценарієм. Таке вже було 1916 року, коли саме російські правлячі еліти розгойдували човен, намагаючись потіснити тих, хто був поруч із царем. Як результат – це призвело до обвалення всієї владної конструкції. Другий сценарій – установлення військової хунти під керівництвом нового «генерала Корнілова». Всі з курсу історії пам'ятають корніловський заколот серпня 1917 року, який через опір Керенського закінчився невдачею. Третій сценарій – успішна спроба владних еліт через війну надати нового імпульсу путінській системі, але вже без Путіна. Четвертий сценарій – це варіант, за якого Путін залишається при владі й навіть військові дії дають новий зміст його правлінню. Нагадаю, за новою редакцією Конституції РФ Володимир Путін має право ще двічі балотуватись на пост президента. Якби не війна, він благополучно знову обрався б як президент 2024 року.Проблема в тому, що це правління було б повністю розрядженим, як повітря без кисню, а життя без будь-якої перспективи. У всіх сценаріях війна вигідна тим, що вона надає ситуації динамізму. Крім того, на війну можна списати дуже багато, включаючи переділ власності в умовах пирога, що стрімко скорочується. Внутрішні потрясіння – це завжди легітимні умови для відібрання та переділу прав власності. Таким чином, сам факт омертвіння російського державного організму ще не свідчить про те, що на бездиханному тілі не може бути сутички комах, які зжирають залишки живої тканини.
Диктатор Володимир Путін сам обрав такий шлях для своєї країни. Точніше, він пішов тим шляхом, що йому запропонувала історія. Якщо подивитися історію росії починаючи із січня 1918 року – з моменту розгону Установчих зборів, то це була гонка сходами, що прямують вниз. Держава почала заміщати особистість, сталося те, що філософ Ісая Берлін називав приматом позитивної свободи. Замість примату прав особистості та духу індивідуалізму був обраний шлях, заснований на утопічному уявленні про розвиток людського потенціалу, який однаковий для всіх і може реалізуватися завдяки спільності цілей людської спільноти.
Це і призвело російську модель до тоталітаризму та відмирання. Перший акт цього відмирання стався 1991 року, потім ненадовго здалося, що може бути інакше, але Путін повернув Росію на колишню лижню. Культивуючи примат суспільних і державних інтересів над інтересами людської особистості, він убив росію, перетворивши її не просто на несучасну країну, а імперію, що віджила свій вік. |
