Одеська резолюція проти рабського трудового кодексу!

РЕЗОЛЮЦІЯ

учасників Круглого столу профспілкових та лівих активістів в Одесі

10 вересня 2016 року

5 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект нового Трудового кодексу. Як потім з’ясувалося, тодішній спікер Верховної ради пан В. Гройсман увів депутатів в оману, наголосивши при прийнятті цього закону на те, що його прийняття наче вимагає Європейський Союз для надання Україні безвізового режиму.

Профспілкова та ліва громадськість України відразу ж справедливо оголосила цей проект нового Трудового кодексу рабським, хижацьким та антиробочим. Також нами було прийняте рішення, що незалежним профспілкам треба негайно долучитися до участі у Робочій групі при Комітеті Верховної ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення з метою унеможливлення погіршення прав та свобод найманих працівників, прав та гарантій діяльності профспілок через прийняття цього проекту Трудового кодексу України.

Нажаль, ми отримали зовсім іншу і вельми неприглядну картину. Діяльність Робочої групи по підготовці Трудового кодексу виявилася абсолютно закритою та непрозорою для громадськості України і незалежних профспілок, де представники роботодавців гнуть свою, ворожу трудящим лінію, а посланці підконтрольної олігархічним впливам «офіційної» Федерації профспілок України (ФПУ), фактично – зрадили інтересам широких верств українських трудящих.

Через крайню непрозорість підготовки Трудового кодексу до другого читання громадськість України й досі не знає – які пропозиції від профспілок Робочою групою при профільному комітеті пані Л.Денисової були враховані, а які ні. На даний момент ми маємо інформацію, що усі найбільш кричущі, найбільш ганебні та найбільш недемократичні норми Трудового кодексу залишаються без змін після першого читання і готуються на голосування у другому читанні.Навіть їх невеличкий перелік вражає:

Стаття 86 проекту допускає можливість свавільних масових скорочень працівників по волі роботодавця без жодних варіантів їх захисту.

Стаття 92 проекту дозволяє роботодавцям звільняти працівників, що обслуговують фінансові та матеріальні цінності, за втратою довіри, навіть якщо це взагалі і не пов’язано із роботою.

Стаття 92 проекту дозволяє роботодавцю звільняти працівника, що має виховні функції за скоєння «аморального вчинку», навіть якщо цей вчинок зроблений і не на роботі. Зрозуміло, що тут «аморальність» чи «не-аморальність» буде визначати сам роботодавець одноосібно.

Стаття 158 проекту допускає залучення окремих категорій працівників до роботи у вихідні та святкові дні без їх згоди, позбавляє працівників подвійної оплати за роботу у вихідні дні.

Стаття 65 проекту дозволяє роботодавцю переміщувати працівників на інше місце роботи (навіть в інше місто) без їх згоди.

Стаття 30 проекту дозволяє роботодавцям протягом усього робочого дня вести відео спостереження за своїми працівниками та робити аудіо записи їх розмов, брутально нехтуючи при цьому елементарними правами людини на приватне життя.

Стаття 108 проекту позбавляє матерів-одиначок існуючого на даний час захисту та дозволяє роботодавцям їх брутально звільняти під будь-яким приводом.

Стаття 291 проекту дозволяє залучати жінок з дітьми до нічних робіт, робіт у вихідні та святкові дні та залучати їх до надурочних робіт, позбавляючи жінок з дітьми гарантій захисту, що діють на цей час.

Стаття 58 проекту фіксує те, що трудовий договір видається працівникові протягом 7 днів з моменту початку його роботи, тобто, фактично, це спонукає роботодавців до тотального застосування «кидальних» схем, де працівники будуть працювати 6 днів, а потім будуть викинуті з роботи через те, що «не підійшли до цієї роботи».

Одним з найбільш кричущих норм є Стаття 12 проекту, де весь нормативний обсяг трудового регулювання, що виходить за межі Трудового кодексу, перекладається на так звані «нормативні акти роботодавця», що приймаються роботодавцями в одноосібному порядку та не потребують погодження з профспілками.

Взагалі права профспілок суттєво в цьому проекті обмежуються, що має призвести до негайного знищення усього незалежного профспілкового руху в Україні через неможливість профспілкового та судового захисту від незаконних звільнень. Зокрема, йдеться про цілковиту можливість звільнення працівників без отримання попередньої згоди на це профспілкового органу.

Цілих 52 статті проекту Трудового кодексу встановлюють погодження тих чи інших дій роботодавця із «профспілковим комітетом», який зазначений воднині. Без сумніву, це робиться лише для того, щоб спонукати роботодавців створювати свої «кишенькові», формальні профспілки (з трьох осіб, наприклад) та «погоджувати» з ними усі важливі питання трудового процесу.

Є безліч не менш жахливих норм в цьому проекті Трудового кодексу, що спрямовані на погіршення умов праці, у тому числі й неповнолітніх дітей. Зокрема йдеться про скасування заборони для дітей віком від 15 до 16 років встановлення так званого «випробувального терміну», що неминуче призведе до посилення експлуатації дитячої праці та розповсюдження «кидальних схем» і в цій площині трудових відносин.

Перелік проблем проекту Трудового кодексу виглядає на думку учасників нашого Круглого столу вкрай безмежним. Цей проект суттєво погіршує права та свободи людей найманої праці та призведе до суттєвого їх звуження. Цей законопроект отримав 59 суттєвих зауважень від Міжнародного Бюро Праці, які майже не були враховані, а те, що було враховане носить лише декоративний та несуттєвий характер. За Конституцією України Верховна рада не має права приймати такі закони, а тим більш таку «Трудову Конституцію України».

Таким чином, ми категорично та одностайно:

• закликаємо Верховну Раду України та вимагаємо негайно відмовитися від розгляду у другому читанні цього проекту Трудового кодексу;
• закликаємо міжнародну ліву та профспілкову громадськість до солідарності із нашою боротьбою проти цього антиробочого та антипрофспілкового проекту нового Трудового кодексу;
• закликаємо усіх трудящих України до масових акцій протесту проти прийняття нового Трудового кодексу.

Особливо маємо зазначити, що прийшов в Україні час, коли усі функції державної та територіальних інспекцій з питань праці треба передати під контроль профспілок, аж до погодження та, навіть, обрання керівників інспекції праці самими профспілками, як найбільш зацікавленими та найбільш об’єктивними у реалізації політики з питань контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення та законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у тому числі – надати право профспілкам складати адміністративні протоколи про порушення трудового законодавства власником або представниками його адміністрації.

    Прийнято одноголосно учасниками Круглого столу профспілкових та лівих активістів (32 організації) від п’яти областей України (Київ, Дніпро, Одеса, Миколаїв, Херсон) в Одесі 10 вересня 2016 року.