Я вас люблю. Щиро і без жартів.
Їздити одеськими вулицями зараз — це окремий процес. І цей процес відрізняється від такого в Києві, в Миколаїві або, наприклад, в Барселоні.
Так, багато з вас не вмикає поворотники. Так, ви не в курсі, навіщо на дорозі малюють ті смуги руху і всі ті інші стоп-лінії. Але ви — живі і справжні. І переважна більшість з вас — доброзичливі, ввічливі та веселі. Принаймні мені такі зустрічаються частіше за інших.
Їздити одеськими вулицями — це як йти по рибу на Привоз. Погодьтеся, це не те ж саме, що купувати каву у картонному стаканчику у вуличному автоматі. Так, результат схожий, але процес — дві, як то кажуть, великі різниці.
Так і тут.
І не варто мені розповідать про «неадекватів», про «бєспедел». Я теж читаю дорожню хроніку, а як модератор профільної ФБ-групи можу розповісти про порушників та інших «оленів» багато.
Проте за кермом я не звертаю особливої уваги на ями та неправильно припарковані машини. Я звертаю увагу на тих, хто навколо.
Можливо, ви не найкращі у світі водії, але ви гарні люди. Дякую вам за це.