ПС1

Владимир Тартак / 9 сентября 2014, 15:14

Особливий статус Донбасу чи всієї України?


Мінські домовленості передбачають здійснення децентралізації влади в деяких регіонах Донецької та Луганської областей шляхом прийняття Закону про особливий статус цих територій. Цього робити категорично неможна. Будь-які ексклюзиви для окремих регіонів матимуть наслідком чергову кримську аномалію.

Україні потрібна адміністративно-територіальна реформа, як складова загальної модернізації місцевого самоврядування. На мій погляд базовою має стати модель дворівневого адміністративно-територіального поділу, як оптимальна схема для збалансування територіальної влади держави та місцевих громад.

Територіальні представництва державної влади

Кількісне і профільне представництво центральних виконавчих органів на територіальному рівні визначається чітким розподілом повноважень в трикутнику: місцева рада, Президент і Кабінет Міністрів. Якщо розумна передача владних повноважень від центру до місцевого самоврядування сприймається суспільством позитивно, то в питаннях розподілу прав та обов’язків між Президентом та Верховною Радою, не все так добре. Існуюча політична модель не має чітких принципів і критеріїв розподілу повноважень між цими двома інститутами. Навіть за умови наявності у Президента більшості в Парламенті, ця невизначеність є джерелом перманентних конфліктів між бюрократами Президента і бюрократами Прем’єр-міністра, в які рано чи пізно втягуються перші особи. Причина цих конфліктів полягає в конкуренції, яка виникає природньо, бо площини їх повноважень перекривають одна одну. Тут треба виходити не з принципу збалансування повноважень в кожній сфері, а з принципу чіткого розподілу компетенцій. Тільки таким чином нам вдасться уникнути повторення конфронтації, яка була між Ющенко і Тимошенко. Оптимальною комбінацією може стати їх розподіл на безпековий, або президентський та соціально-економічний, або прем’єрський сектори. Питання зовнішньої, монетарної, правової та інформаційної політики мають бути сферою спільної відповідальності. До першого блоку належать:

-  Міністерство оборони;

-  Служба безпеки України;

-  Генеральна прокуратура;

-  Національна гвардія;

-  Зовнішня розвідка;

-  Державне бюро розслідувань;

-  Державна прикордонна служба;

-  Міністерство внутрішніх справ

Всі керівники вказаних відомств призначаються і звільняються винятково Президентом і саме ці органи є тим інструментом за допомогою якого можна бути реальним гарантом Конституції і безпеки громадян.

Спільна відповідальність реалізується через механізм, за яким посади Міністрів юстиції, зовнішніх справ і Голову Національного банку призначає Президент за поданням Прем’єр-міністра, а звільняє Верховна Рада через висловлення недовіри.

До соціально-економічного блоку належать всі міністерства, фонди, агентства, служби, інспекції, комісії, керівництво яких призначається і звільняється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, або Прем’єр-міністром.

Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування

Система територіального розподілу влади повинна гарантувати повсюдне забезпечення публічних послуг в асортименті та якості, які необхідні сучасному суспільству. В зв’язку з незадовільним станом, а інколи і повною відсутністю соціальної та інженерної інфраструктури в сільській місцевості, для адміністративно-територіальних суб’єктів І рівня необхідно ввести поняття про «мінімальний стандарт», що автоматично вказуватиме на першочерговість заходів для його досягнення. Таким чином основні завдання, а відтак і необхідні повноваження для органів самоврядування земель і міст окружного значення полягатимуть в якнайшвидшому забезпечені наступних стандартів:

1.Мінімальні стандарти особистої безпеки громадян і збереження майна:

-наявність поліклініки та станції швидкої допомоги з двома спеціальними автомобілями;

-наявність пожежного депо у складі двох автомобілів, двох професійних пожежників та волонтерської пожежної дружини із 6 чоловік;

-наявність відділку муніципальної поліції у складі двох професійних поліцейських, двох автомобілів та волонтерської дружини в кількості по три людини на кожних населений пункт, або 10 чоловік на 5 тисяч населення для міста.

2.Мінімальні стандарти в комунальній сфері:

-забезпечення можливості кожній оселі і підприємству під’єднатись до електроенергії, газу, водогону, каналізації та інформаційних комунікацій;

-організація збору та вивозу твердих побутових відходів;

-забезпечення з єднання всіх населених пунктів та окремих об’єктів, які розташовані на території землі, дорогами 4 категорії з асфальтобетонним покриттям, які в свою чергу сполучаються з державними дорогами;

-облаштування всіх вулиць міст, селищ та сіл дорогами з твердим покриттям та освітленням;

-організувати функціонування громадського транспорту та необхідної для цього інфраструктури.

3.Мінімальні стандарти в соціальній сфері:

-забезпечити наявність та утримання кладовищ та ритуальних служб;

-забезпечити наявність та функціонування спортивної інфраструктури у складі футбольного, баскетбольного, волейбольного ти легкоатлетичних майданчиків;

-забезпечити функціонування торгових об’єктів з максимальним асортиментом товарів;

-забезпечити функціонування загальноосвітнього шкільного комплексу з автопарком у складі 3-х шкільних автобусів.

4.Мінімальний набір адміністративних послуг:

-планування розвитку територій;

-реєстрація актів громадського стану, прав власності на рухоме і нерухоме майно;

-видача дозволів та узгоджень для бізнесу;

-регулювання сфери земельних відносин та будівництва.

До територіальних суб’єктів ІІ рівня – округів, належать всі повноваження окрім тих, що входять до обов’язкових власних повноважень суб’єктів І рівня, і тих, які делеговані округом державі.

До територіальних суб’єктів ІІ рівня, міст державного значення, належать всі повноваження, за винятком тих, котрі делегуються державі.

При розподілі повноважень між територіальними суб’єктами першого та другого рівнів і державою, початковим є принцип обов’язкової компетенції, який реалізується через мінімальні стандарти та набори послуг. Потім застосовується принцип субсидіарності, згідно якого решту повноважень, котрі не зацікавлять перший рівень може бути делеговано вищому рівню та державі. Поєднання цих принципів, при відповідній фінансовій основі місцевого самоврядування дозволить суттєво прискорити покрашення соціальної та інженерної інфраструктури наших міст і сіл.

 

Повна версія моделі реформи місцевого самоврядування

http://www.ex.ua/933012109671


alt=""

 

Распечатать

Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Korsar black
Ага. «Особливий статус».
Статус дурдома со сквозняками.
   Ответить    
оцет
Схемы получаются красивые, но если большинство территорий окажутся дотационными, то всё возвращается на круги своя.
Ведь центральное правительство, как то должно будет контролировать деньги которые выделяются на развитие территорий или если брать Донецк и Луганск на восстановление.
Значит оно будет ставить «смотрящего».
К тому же этот «смотрящий» и будет обосновывать необходимость выделения этих денег на будущий год, и наверно он будет пользоваться теми же аргументами, что и нынешние «губернаторы».
То есть всё будет по прежнему.
   Ответить    
Одесский жлоб
Типа мы не знаем кому в первую очередь нужен этот особливий статус. Жителям Добабве? — нет, жителям Луганды  — опять не угадали, а вот путлеру как раз то что надо!
путлер пошёл на йух!
   Ответить    
   Правила

Записи в блогах:





Адвокат Оксана