За останнє 20-ліття Україна 13 фінансових років завершувала з позитивним сальдо платіжного балансу і 7 років з від’ємним. Платіжний баланс- це різниця між загальною сумою вартості товарів, послуг, кредитів, інвестицій які ми експортуємо та імпортуємо. В 1998, 2009 і 2014 роках від’ємне сальдо було надзвичайно великим і саме в ті періоди нас накривали шалені валютні кризи коли гривня знецінювалась з 1.8 до 4, 5, з 5 до 8, з 8 до 28 гривень за долар відповідно. Для порятунку гривні застосовувались адміністративні заборони та монетарні заходи- НБУ брав долари з золото-валютного резерву (ЗВР) та продавав їх на біржі щоб задовольнити наростаючий попит. У підсумку валютні інтервенції майже завжди дорівнювали розміру дефіциту платіжного балансу, а інколи і дещо перевищували його. Не зважаючи на це гривня обвалювалась в рази. Будь-яка значна фінансова криза, маючи в основі економічні причини, в процесі розвитку притягує кримінальні, політичні та психологічні фактори котрі підсилюють паніку на валютному ринку. Для її нейтралізації та збереження поточного кусу долара, знадобились би інтервенції котрі щонайменше вдвічі перевищували б вже зроблені. Стільки доларів в нашому ЗВР в цих трьох випадках просто не було, і тому гривня шукала дно. В один момент люди, не знижуючи продуктивності праці, не погіршуючи якість послуг, працюючи стільки ж як раніше, стали отримувати значно меншу зарплатню. Валютний курс- це не просто відношення однієї валюти до іншої за купівельною спроможністю, це ще своєрідний рейтинг влади та оцінка соціально-економічної політики яку вона провадить. Щодо купівельного паритету, то порівнюючи ціни на основні продовольчі товари в американських маркетах та наших, можна зауважити, що долар мав би коштувати 18-20 гривень. Зараз у нас діє плаваючий валютний курс з елементами регулювання, яке зводиться до фіксації курсу при розрахунку бюджетних надходжень. Навіть такий не зовсім ліберальний режим дозволяє спостерігати періодичну ревальвацію гривні. У такі періоди складається враження, що долар і далі падав би, проте втручання НБУ повертає його до заданого коридору. Дійсно- не проблема ревальвувати гривню, проблема- втримати її на досягнутому рівні. Якщо поставити за мету девальвувати долар, то необхідно вирішити наступні завдання: закрити дефіцит бюджету внаслідок зменшення надходжень по імпортному ПДВ, ренті та акцизам котрі встановлені в доларах; реструктурувати зовнішні борги розтягнувши їх рівномірно мінімум на 5 років; закласти індустріальну основу для імпортозаміщення та стабільного росту експорту товарів високої переробки. Для виконання цих завдань нам знадобиться значний фінансових ресурс. Кожен з власного життєвого досвіду знає, що при грошовій скруті, коли доходи не дозволяють взяти кредит, то треба знайти або додаткову роботу, або продати якісь домашні цінні речі, машину, гараж, дачу, квартиру залежно від нагальності та масштабу проблеми. Існуючий наразі рівень золото-валютних запасів в країні, недостатній для того щоб зробити ревальваційний стрибок та закріпитись хоча б на рівні 25 гривень за долар. Необхідно задіяти високоліквідні активи, які були б цікаві світовому інвестору за будь-яких умов. Таким товаром можуть стати газотранспортна система та сільськогосподарська земля. В законі про ринок землі необхідно прописати етапність його запровадження. В перший рік його дії має продаватись винятково державна земля, винятково за валюту та винятково нерезидентам. Таким чином ми отримаємо не українські позабанкові долари, а свіжу валюту яка в повному обсязі має потрапляти в ЗВР без заходу на біржу, щоб не обвалювати передчасно долар. Стартова ціна на цю землю має бути не меншою ніж 5000 дол. за гектар, як у держав-сусідів, і це має бути зафіксовано в законі, за прикладом деяких європейських країн. Таким чином, якщо із 10 млн. га держземлі, яка від початку консолідована у достатньо великі масиви, вийде продати хоча б половину, то НБУ отримає 25 млрд. дол. Газотранспортна система в існуючій ситуації з російськими обхідними газопроводами, стрімко втрачає свою капіталізацію. Однак шанс продати за 10 млрд. дол. 70% акцій ще є, саме продати, а не передати в управління. Покупцем має стати винятково американсько-європейський консорціум, що доцільно з точки зору національної безпеки, як стримуючий фактор проти подальшої російської агресії. Таким чином країна за два роки отримає 35 млрд. дол., 2 з яких необхідно передати до статутного фонду державного Земельного банку, котрий має кредитувати українські малі фермерські господарки для купівлі землі після запуску другого етапу ринку. Ще 3 млрд. дол. необхідно передати до статутного фонду державного Індустріального банку, завданням якого буде кредитування підприємств, задіяних в програмі імпортозаміщення. За два роки в результаті реалізації сплячих активів, абсолютно не погіршучи їхньої операційної діяльності, ми зможемо збільшити золотовалютні запаси до 50 млрд дол., що дасть нам можливість протягом декількох місяців ревальвувати нашу грошову одиницю до 25 грн. за дол. з перспективою подальшого зміцнення. Навіть часткове відновлення соціально-економічної справедливості сприятиме поширенню позитивного настрою в суспільстві, бо раніше втраченому, але повернутому людина радіє більше ніж новокупленому. |
