В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в мороку карцерної ями радянського концтабору ВС-389/36-1 в пермському регіоні рфії кати-вертухаї обірвали життя Українського Поета Василя Стуса. Злочин залишився нерозслідуваним. «Адвокат» Поета, що на суді визнав провину безвинного, засідає в парламенті Незалежної Суверенної України.Поет у Вирії Небесному.Де ми?
Оце твоє народження нове —в онові тіла і в онові духу.І запізнавши погляду і слухунового, я відчув, що хтось живев моєму тілі. Нишком вижидаємене із мене. Вабить повсякчас, щоб погляд мій по ґратах цих обгас, неначе свічка. Врочить і навчає, що хай би грець, що й місця не знайдуод погляду зухвалого, що снитьсяі видиться, коли мою бідудотіпує громохка громовиця.Це він для тебе обживав ці мури, іще тебе не знаючи. Це віншукає шпари у твоїй натурі, аби солодкий близити загин! Геть відійди, почваро! І не смійні кроку ближче. Одійди, почваро! А все ж – нестерпна безневинна кара.Хоч ти сказись. Хоч ти збожеволій.