ПС

Олесь Чумаков / 4 сентября, 21:04

Поет у Вирії Небесному. Де ми?


В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в мороку карцерної ями радянського концтабору ВС-389/36-1 в пермському регіоні рфії кати-вертухаї обірвали життя Українського Поета Василя Стуса. Злочин залишився нерозслідуваним. «Адвокат» Поета, що на суді визнав провину безвинного, засідає в парламенті Незалежної Суверенної України.
Поет у Вирії Небесному.
Де ми?

Оце твоє народження нове —
в онові тіла і в онові духу.
І запізнавши погляду і слуху
нового, я відчув, що хтось живе
в моєму тілі. Нишком вижидає
мене із мене. Вабить повсякчас,
щоб погляд мій по ґратах цих обгас,
неначе свічка. Врочить і навчає,
що хай би грець, що й місця не знайду
од погляду зухвалого, що сниться
і видиться, коли мою біду
дотіпує громохка громовиця.
Це він для тебе обживав ці мури,
іще тебе не знаючи. Це він
шукає шпари у твоїй натурі,
аби солодкий близити загин!
Геть відійди, почваро! І не смій
ні кроку ближче. Одійди, почваро!
А все ж – нестерпна безневинна кара.
Хоч ти сказись. Хоч ти збожеволій.

 

Распечатать

Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



george_bush1990@mail.ru
Зараз таку справжню українську мову маже ніде почути. Мелодія вірша проймає, хоч я не до кінця розумію зміст.
Дякую.
   Ответить    
Konsta
Konsta   страна по ip - od 5 сентября, 10:59     +1      
Дякую!
   Ответить    
Kol-o-Bok
Kol-o-Bok   страна по ip - od 5 сентября, 11:34     +2      
Без слів.
   (А виразів різних буде замало.)

   Ответить    
   Правила

Записи в блогах:





Studio 313