З іншого боку, урядом керує партія Platforma Obywatelska, а депутат Сейму Пйотр Кандиба, представник цієї партії, виступає з позиції опозиції до президента та ПіС. Саме цей політичний парадокс — президент і уряд від різних таборів — інтерв’ю з Кандибою допомагає читачам зрозуміти: про що йдеться, коли Польща ставить нові умови Україні — і з яким союзником має справу Київ
Філіп Білий: Як Ви оцінюєте атмосферу в «Громадянській платформі»? І як, на Вашу думку, обрання нового президента вплине на майбутні польсько-українські відносини? Петро (Пьотр) Кандиба: Ми працюємо далі. Щоб ви теж розуміли — насправді президент Дуда не співпрацював із нами. Він ветував багато законів і не дозволяв ухвалити певні рішення. Проте у питанні України, дякувати Богу, він був на нашому боці. І я сподіваюся, що новообраний президент, який раніше мав іншу думку, з огляду на те, що відбувається і як важлива співпраця між нашими країнами, а також те, наскільки важливо, щоб Україна виграла цю війну з Росією, — теж буде на нашому боці. Ми розраховуємо, що у питаннях безпеки, найважливіших для нашої країни, новий президент стане на «правильну сторону». Дмитро Кадубін: Як це сприйнято у вашому політичному таборі? З одного боку — це поразка, а з іншого — різниця кілька десятих відсотка. Фактично — п’ятдесят на п’ятдесят. Петро Кандиба: Ми знаємо, що наша країна зараз поділена. Праві настрої, які частково прийшли до нас із виборів у США, були вже зупинені — як у Німеччині та Румунії — завдяки мобілізації демократичних сил. У Польщі зараз ми маємо уряд, ми керуємо, але президент представляє іншу політичну опцію. На цей момент це все, що можна сказати. Я ж повторю ще раз: у питанні безпеки, України, нашої співпраці і нашого спільного майбутнього президент-елект має змінити підхід, тому що це питання польської державної рації (державних інтересів). Без співпраці між нашими країнами, ЄС і НАТО ми рано чи пізно будемо приречені на війну з Росією. Дмитро Кадубін: Партія нового президента — не проросійська. Але в польському полі… Петро Кандиба: Є багато проросійських впливів. Є партії, які хотіли б прийти до влади разом із PiS, яка в питанні України дрейфує залежно від того, що думає суспільство. Є дуже багато проросійської дезінформації — і це мене непокоїть, бо має на меті розхитати нашу стабільність. Легко не буде, але я сподіваюся, що ми витримаємо емоції і підемо далі разом. Дмитро Кадубін: Якщо говоримо про зовнішні впливи, то вони з двох сторін. Російський вплив у соцмережах дуже сильний: з’являються боти, пишуть однакові фрази, однакові тези. Потім їх блокують — як я зрозумів, сам YouTube це робить, такі коментарі швидко зникають. З іншого боку, є і кампанія, яка намагалася демонізувати Навроцького в західних медіа — німецьких і навіть українських. Польща вже обрала президента, а про нього продовжують писати у негативному тоні. Чи це не втручання у польські справи? Петро Кандиба: Важко сказати, що це втручання у наші справи. Кожен має право на оцінку. Президент-елект досі не пояснив питань щодо свого минулого і можливих зв’язків зі злочинним середовищем — це викликає сумніви. Якщо поглянути назад, PiS, яка його висунула, боролася з Європейським Союзом і намагалася рухатися в напрямку Орбана: «давайте нам, але нічого від нас не вимагайте». Це порушує рівновагу. Раніше Навроцький висловлювався щодо вступу України до НАТО радше як «ні». Також він, працюючи в IPN (Інститут національної пам’яті), був у Росії — і теж цього не пояснив. Наразі рівень довіри до нього низький. Філіп Білий: Усі помітили його відповідь Зеленському, де він написав, що Польща хоче «врегулювати неспокійне минуле». Що це означає? Петро Кандиба: Йдеться про Волинь і вбивство у страшних обставинах десятків тисяч польських громадян. Кожна країна має свою історію. Родина моєї матері жила під Львовом — там теж було вбивство. Моя бабуся вчила мене ненавидіти українців, але я ніколи не відчував ненависті. Я розумію, що не можна карати людей за дії попередніх поколінь. Ми маємо будувати найкращі можливі стосунки. Польське суспільство очікує ексгумацій і поховання жертв — думаю, саме це мав на увазі Навроцький. Ексгумації були заблоковані, я робив усе, що міг, щоб пришвидшити процес. Це важливо для закриття минулого. Ви знаєте історію Бандери: він воював із Росією, але також причетний до загибелі поляків. Дмитро Кадубін: Для більшості українців поза західними регіонами Бандера не є героєм. Це тренд останніх років. Петро Кандиба: Я це розумію. У публічному просторі кажуть, що Бандеру «вивели на вівтар» під час війни, щоб об’єднати суспільство. Ми також знаємо, що на заході України культ Бандери існує, а на сході — практично ні. Рік після початку війни я був в Україні — не тільки у Львові, а й під Харковом, за 20 км від фронту, у танковій бригаді. Я бачив багато. На заході я бачив прапори Бандери, на сході — ні. Ми маємо разом пройти через це. Перший крок до завершення історичного конфлікту — ексгумації і поховання. Потім треба поглянути одне одному в очі і сказати: «вибач». Філіп Білий: Але чи не стане так, що новий президент скаже: «У вас є пам’ятники, вулиці — зробіть із цим щось»? Зеленський не може цього торкнутися, бо ризикує владою. Петро Кандиба: Це можливо. Я не знаю, що робитиме Навроцький далі — чи будуть це вимоги, які одночасно допомагають і шкодять. Мені шкода, що це відбувається в момент, коли Україна веде війну, а позиція Зеленського і всього народу дуже складна. Ексгумації мали відбутися давно, але сталося інакше — мусимо це проковтнути. Не можу сказати, які будуть подальші вимоги. Але скажіть, хіба в Україні немає претензій до Польщі? Чи звучить: «Поляки щось вимагають, але хай і самі вибачаться за інше»? Дмитро Кадубін: Претензії радше практичні. Дуже боляче сприйняли блокування кордону. На фронті люди гинуть, тримають землю, а тут — кордон заблокований. Це викликало асоціації, зокрема з Голодомором, як трагедією українців. В Україні немає антипольських настроїв. Багато людей жили в Польщі, мають позитивний досвід. Так, є українці, які зараз стикаються з антиукраїнськими настроями, але загалом Україна до Польщі не ворожа.
Петро Кандиба: Коли були блокади, я поїхав на кордон, зустрічався із вашим депутатом, розмовляв із митниками. Щодо зерна — на мою думку, це підбурювали проросійські сили. Потреби у блокуванні не було: зброя проходила без проблем. Претензії стосувалися речей, які можна було вирішити дуже швидко. Українська сторона так само впливала на блокади, як і польська. У Польщі людям казали не продавати зерно, бо «ціни зростатимуть». Деякі купували українське зерно, а потім обурювались, що ціни впали. Але ціни впали глобально, бо Росія почала їх знижувати. Блокаду можна було вирішити за столом переговорів, але зволікали з обох сторін. Найважливіше — що зброю завжди провозили без перешкод.
|
