Розповім я вам казочку. Жив був собі чоловік. Звали його Микола Проданчук, і був він вченим, лікарем-токсикологом — вивчав вплив хімічних сполук на організм людини. Керував інститутом токсикології, який був відомий багатьом, тому що видавав гігієнічні сертифікати на товари, що імпортувалися. А ще був у нас президент, якого начебто отруїли хімічною сполукою. Президента того багато років лікувала лікар-дерматолог Ольга Богомолець, як вона потім зізналася на допиті у слідчої Галини Климович – невідомо від чого. Тому президент консультувався в різних установах і, цілком очікувано, в інституті токсикології також. Саме через це, або, може, через щось інше, став пан Проданчук головним державним санітарним лікарем України. В доступних біографіях шановного пана цей факт вказаний, проте ніде не згадується, коли він був призначений і скільки часу перебував на цій посаді. Насправді Проданчука призначили на цю посаду 9 січня 2008 року. Провідні фахівці, інфекціоністи та епідеміологи, тоді щиро порадили Проданчукові не підписувати дозвіл на ввезення цієї партії. В першу чергу тому, що навіть за даними виробника, ця вакцина – небезпечне лайно, і буде трагедія. «Я все сделаю, чтобы ни одна ампула такой вакцины к нам не попала», – пообіцяв тоді Проданчук. Звісно, збрехав: одноразовий дозвіл на ввезення він підписав 3 квітня 2008 року. Трагедія сталася 12 травня, коли попри усіх наказів та всупереч вимогам закону цією вакциною прищепили Антона Т. з Краматорська. До ранку 16-ічний хлопець не дожив. 29 травня Проданчука звільнили, тобто він пропраціював на посаді головдержсанлікаря личе чотири з половиною місяці. Наступного дня Проданчука затримали За ґратами він провів три дні і вийшов, як влучно казали журналісти, «на авторитеті». Слідство тривало, судова експертиза встановила, що причиною смерті хлопця було саме це щеплення. На початку 2009 року Проданчук начебто переховувався від слідства, потім справу начебто зкерували до суду, а потім… А потім все дивним чином закінчилося. Жодного рішення немає, ані виправдання, ані звинувачення. Якось воно розсмокталося. Проданчук на доданок до пенсії продовжує працювати в інституті токсикології на зарплаті 700 тисяч гривень на місяць. В тму ж інституті працювала його жінка Лариса, її «бюджетна» зарплата була трохи нижчою – лише півмільйони на місяць. Якось перебивалися. А суд? А що суд, нічого, Я до чого це все розповідаю? Саме Микола Проданчук, як «провідний фахівець країни в галузі епідеміологічного захисту», є головним тіньовим автором законопроекту 4142. Є ще один колишній головний державний санітарний лікар, який теж одразу з посади потрапив за грати – Святослав Протас. Як розповідав Арсен Аваков, в 2016 році оперативники задокументували 11 епізодів вимагання і отримання хабарів, а затримали Протаса у власному кабінеті начебто при отриманні вкрадених з бюджету 400.000 гривень. Справа проти Протаса теж закінчилася нічим – кажуть, доблесні НАБУ та САП успішно розвалили її в суді. Але зараз ми не про це. Святослав Протас — одноособовий тіньовий автор законопроекту 4058, який також присвячений відновленню системи епідеміологічного нагляду. Законопроект Протаса виявився настільки лайнючим, що народний депутат Євген Шевченко, який подав цей проект до Верховної Ради, відкликав його після того, як нарешті прочитав, що там було написано. Проте навіть у порівнянні з проектом Протаса (4058) законопроект Проданчука-Ляшко (4142) не можна назвати навіть «лайном», тому що це буде образою для лайна. Ви записаєте: що в цьому законі не так? Я відповім: «все». А якщо комусь цікаві подробиці, їх можна знайти за посиланням. Там все досить стисло розписано. На 50 сторінках. Правила общения на сайте. Забаненные |