У зв'язку з невідворотним стартом ери диванних фахівців з питань Великої Британії, спробую цей рух організувати та очолити. Для початку — про Єлизавету Георгівну, вічна їй пам'ять. По-перше, зізнаюся: я не відчуваю зараз якусь особливу тугу та бентегу у зв'язку зі смертю Її Величності. Ми не були знайомі особисто, я не був її підданим. До шановної королеви Об'єднаного Королівства (та багатьох інших монархій) я ставився хіба що з величезною повагою. І це не тому, що вона походила з гідної родини та непогано володіла англійською мовою. По-перше, я взагалі з повагою ставлюся до монархій, особливо до тих, що існують сторіччями. По-друге, я особливо захоплююся конституційними монархіями. Нагадаю: королева володіла і керувала величезною та надскладною системою під назвою «одна з найбільших країн світу». Як менеджер, я розумію: налагодити таку систему так, щоб вона ефективно функціонувала, не потребуючи безперервного втручання з твого боку — це найвищій у світі менеджерський пілотаж, це дійсно королівська робота, яка потребує зусиль поколінь і династій. Я у захваті. (До речі, саме тому мені кумедно чути: «декоративна монархія!», «королева для туристів!», монархію скасувати!», «скажіть це британським платникам податків, які її сто років утримували!» і таке інше «ко-ко-ко». Дуже смішно.) Турбуюся я зараз хіба що стосовно того, чи буде її наступник менеджером на рівні його мати, діда, прадіда. Тепер — про Єлизавету Іванівну, яка нещодавно стала прем'єр-міністром країни. В мене дуже неоднозначне ставлення до її попередника. Він - великий молодець, коли мова йде про підтримку моєї країни, за це йому величезна подяка та низький уклін. Проте в інших чутливих для мене питаннях, наприклад, епідеміологічних, моє ставлення до його дій, м'яко кажучи, дуже неоднозначне. Під час обрання нового лідера торі я бажав перемоги пані Єлизаветі суто через етичні причини. Річ у тому, що її головний конкурент, міністр фінансів Ріші Сунак, був одним з найбільших критиків Джонсона та ініціаторів його усунення з посади. І після цього він став претендентом номер один на його крісло. Якби Сунак не висував свою кандидатуру не прем'єрську посаду, жодних претензій до нього б не було. Проте, як на мене, така поведінка не є етичною. Називається це - «підсидіти шефа», і це не личить джентльменові. Тому перемогу Трасс, попри все моє неоднозначне ставлення в деяких (далеких від українського) питаннях, я вважаю в тому числі актом справедливості. Бажаю народові Великої Британії щастя процвітання. God save the King! Правила |