Про українську. Так сталося, що найбільшими українізаторами навколо мене були не вчителі, не політики, а правники. Так, були уроки гарних вчителів, були шкільні екзамени, були літературні твори, українські та перекладені українською. Проте саме юридичні тексти — закони, проекти законів, судові рішення, з якими я стикався щоденно, створили відповідне оточення і стали таким собі «локомотивом», що колись втягнув мене до україномовного середовища. З тих часів я постійно читаю та інколи пишу юридичні документи українською.Можливо, мені пощастило: я не був заглиблений до російської правничої лексики та фразеології. Наприклад, ви знаєте, як перекладається російською терміни «правочин» або «удаваний договір»? І я дуже довго не знав, тому що не було потреби. Проте зараз в юридичних документах мені постійно спадають на очі недолугі фрази. Зазвичай це невдалі переклади з російської. Інколи безсенсовні, інколи сумні, інколи кумедні, вони стають «звичними граматичними вивихами», якщо не «варіантами норми». Наприклад, у нас чомусь постійно обирають «міру запобіжного заходу». Так пишуть журналісти, адвокати і навіть судді. Ні, я все розумію — російською це буде «мєра прєсєчєнія», тому, за певною «логікою», українською це якось приблизно десь щось таке теж якось воно має бути. Проте насправді в КПК є «міра покарання», проте жодної «міри запобіжного заходу» в законодавстві не існує. Тобто: «мєра прєсєчєнія» перекладається як «запобіжний захід». Крапка. Найбільш кумедними для мене залишаються варіанти перекладу фрази «Настоящій договор составлєн в двух экземплярах».Чого тільки я не знаходжу! В 90-х це перекладали як «справжній договір», у 2000-ні — «дійсний договір», зараз бачу «діючий договір», останнім часом — «чинний договір». Можливо, є ще інші варіанти. Це як перекладати «настоящєє время» з російської на українську як «справжній час», «діючий час», «дійсний час» або «чинний час». Погодьтеся, це кумедно. А ще кумедно читати, як після якихось негараздів «приймають міри» і «проводять міроприємства». Но то вже таке, не зовсім юридичне. Найбільш жахливе — це коли юридичний документ перекладають якимость автоматичним толмачем і не перевіряють якість перекладу. Нещодавно бачив взагалі дивний варіант: договір ряснів фразами, які взагалі не можна було розтлумачити. «У разі або поломки несправності», «У випадку або невиконання неналежного виконання». І так скрізь за текстом. Що це було? Я довго це намагався з'язувати, аж поки не зрозумів:автоматичний перекладач усі фрагменти по типу «такоє ИЛИ сякоє» перетворив на «АБО таке сяке».Повірити важко, проте факт. Юридичний :) Ну і, звісно, легендарна фраза «я рахую». Не юридична, а скоріше політична.«Я рахую, що Україна повинна бути членом європейської спільноти» — приблизно так говорив президент Ющенко. Його можна зрозуміти, він фінансист і банкир, він все «рахує», навіть коли треба «вважати». Вітаючи з Днем незалежності, бажаю усім завжди розуміти інших і завжди бути зрозумілими для людей навколо. Слава Україні! Правила |