Багато-багато років тому я мав честь час від часу спілкуватися з однією дуже розумною людиною — можливо, наймудрішою з усіх, кого зустрічав. Ті розмови стосувалися переважно України — її історії, частиною якої ця людина є, та майбутнього. І ось одного разу я казав: дуже прикро, що українське суспільство розпорошено. Мовляв, немає в нас внутрішньої єдності, як, наприклад, в Ізраїлі… І ця людина відповіла мені: «Сергію, ти погано знаєш, що таке держава Ізраїль. Насправді ізраїльське суспільство розпорошено настільки сильно, що ми навіть уявити не можемо — і соціально, і політично, і релігійно, і етнічно, навіть расово. Але коли ця держава опиняється під загрозою смертельної зовнішньої небезпеки — вона перетворюється на моноліт. На такий собі бетон з різних фракцій всередині. Коли цю загрозу відбито, суспільство повертається до звичної розпорошеності. І це її природний стан». Після цього він додав таке: «Я сподіваюся, що у разі, якщо, не дай Боже, Україна опиниться у стані смертельної небезпеки, наш народ теж стане таким монолітом». На жаль, я досі дуже погано знаю ізраїльське суспільство і не можу сказати, чи розпорошено воно насправді, чи ні. Проте я знаю і можу зараз сказати: Пане Командире, ваше сподівання справдилося. |
