Профанація під назвою «Велике будівництво президента»
Стан доріг є давньою проблемою в Україні, але коли чуєш розмови і плани Зеленського про їх «велике будівництво» — стає очевидним його концептуальне нерозуміння комплексного бачення економічного розвитку держави. Складається враження, що чуючи час від часу історії про видатних державних діячів, які будували дороги, президент розраховує теж прославитися подібним чином. Тільки чомусь ніхто не пояснив Зеленському, що такі масштабні будівництва мають відбуватися у комплексі з розвитком бюджетоутворюючих підприємств, будівництвом нових або модернізацією існуючих промислових об’єктів, заводів, сучасних технопарків. Зрештою, за рахунок створення відповідного привабливого і комфортного інвестиційного клімату.
А власне про які інвестиції і сприятливі умови для бізнесу можна говорити, коли кількість податків в Україні за цієї влади тільки зростає разом з їх розмірами? Коли електроенергія в нас для промисловості є найдорожчою у Європі, а уряд при цьому ще і зупиняє три блоки атомних електростанцій, що генерують найдешевшу електроенергію, на користь дорожчої теплової та «зеленої» від приватних електростанцій Ахметова? Про який розвиток і реальне, а не фейкове будівництво можна говорити?
За словами Зеленського, кращі дороги самі по собі мають заохотити бізнес до розвитку. Тільки от так не буває, бо зерновози або великий чи малий транспорт з овочами та фруктами при існуючих дорогах — їздять і так. Для справжнього стимулювання приватної ініціативи рівних доріг недостатньо: необхідно змінювати законодавство, зменшувати, а не збільшувати податки.
Тому будувати дороги та інші об’єкти соціальної інфраструктури, що саме і включає у себе програма «велике будівництво президента», звичайно потрібно, але потрібно також розуміти як вкладені в цей проект кошти повернуться до бюджету — оскільки на цю програму у 2020 році планують витратити, ні багато ні мало, близько 130 мільярдів гривень, які вже витягають із різних фондів, в тому числі беручи нові кредити у банках. Ці кошти зараз витрачаються з легкістю, тоді як у минулому році влада не вважала за потрібне витратити приблизно 5 мільярдів гривень на націоналізацію високотехнологічного, стратегічного підприємства «Мотор Січ», аби його не викупили китайці. Хоча, в перспективі якраз на розвиток і модернізацію таких підприємств і повинна витрачати гроші держава, адже завдяки прибуткам, які ці підприємства генеруватимуть, і можна якраз будувати дороги та соціальну інфраструктуру. Такі підприємства є бюджетоутворюючими, забезпечують державі фінансову стабільність у далекій перспективі.
Проте, аналізуючи політику влади в Україні за останні десятиліття, взагалі складно побачити тих, хто намагався мислити категоріями далекої перспективи. Очевидно, так і буде продовжуватися до моменту, коли головні політичні діячи набудуть суб’єктності у своїх діях, а народ навчиться відрізняти дешевий піар, від справжньої послідовної позиції, світогляду і власної політичної волі.
Більше тутhttps://t.me/kyrylenko_pavlo
Пост розміщений стороннім користувачем нашого сайту. Думка редакції може не збігатися з думкою користувача
