Склалася парадоксальна ситуація. Петро Порошенко, який мав непогані особисті стосунки з Володимиром Путіним, активно будував кампанію на протиставленні себе російському диктатору. Усі пам'ятають знамениті плакати, на яких Порошенко і Путін ніби дивляться у вічі один одному. У передвиборній риториці він виходив із того, що війна з Росією так чи інакше неминуча і не можна сідати за стіл переговорів з диктатором. У той самий час Володимир Зеленський усіляко уникав гострих кутів, намагаючись фокусуватися на внутрішній політиці. Кажучи про зовнішню, він не називав Росію і Путіна марно. Якщо перечитати інавгураційну промову президента, ані слова не знайдемо ні про Росію, ані про Путіна. Тоді ще молодий політик, Володимир Зеленський щиро вірив, що його харизми і вміння знаходити контакт з різними людьми вистачить на те, щоб завершити конфлікт з Росією та відновити територіальну цілісність України. За іронією долі у Кремлі перемогу кандидата Володимира Зеленського сприйняли як сигнал до того, що українське суспільство хоче відновлення миру і тому проголосувало за поміркованого політика, артистичне минуле якого було пов'язане з Росією. Чомусь нікого в Москві не збентежив низький відсоток кандидата від ОПЗЖ Юрія Бойка, який під час передвиборчої кампанії приїжджав до Москви разом із Медведчуком зустрічатися з Дмитром Медведєвим. Це ще раз свідчить: люди бачать те, що вони хочуть бачити, і часто їхні уявлення розходяться з реальністю. Саме завищені очікування Москви та її хибна оцінка постаті Президента Зеленського призвели Кремль до рішення розпочати повномасштабну агресію проти України, коли стало очевидно, що Володимир Зеленський – дуже складний переговірник, який ні на йоту не відступить від інтересів України.
«Протягом усього життя я намагався робити так, щоб українці посміхалися. Це була моя місія. Тепер я робитиму все, щоб українці не плакали…» Ми знову повертаємось до цієї знаменитої фрази Володимира Зеленського. Він від самого початку зрозумів, що домовитися з Москвою вже було неможливо. Каїнова печатка лягла на наші відносини. Після 2014 року війна була неминуча. Як слушно писав письменник Антон Чехов Іллі Гирлянду, якщо в першому акті на стінці висить пістолет, то в останньому він має вистрілити. Було очевидно, що Україна рухається в бік зближення з ЄС. Це означало політичний розрив з Росією, який до 2014 року ще можна було оформити дипломатично, але після анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей подальший відхід України від Росії міг відбутися тільки за допомогою військового втручання. Отже, війна була закодована в цих відносинах.
До 24 лютого 2022 року в Президента Зеленського накопичувалося розчарування, бо люди так утворені: вони хочуть усього й одразу – швидких реформ і результатів. А проводити реформу в олігархічній країні дуже складно. Реформи не живуть у відриві від політичної та правової культури. Опір бюрократії ніхто не скасовував. Реформи завжди дуже важкі у виконанні, бо державна машина діє за інерційними сценаріями та дуже складно перебудовується на нову програму розвитку.
Після 24 лютого 2022 року Президент України розкрився як лідер нації. Його знаменита фраза у відповідь на пропозицію союзників про евакуацію – »Мені не потрібно таксі, дайте краще зброю» – стала символом опору країни російській агресії. І це в момент, коли все відбувалося проти нашої країни: культурні архетипи, історія, традиції, пасивність союзників. Володимир Зеленський зміг піти проти всього цього та змусити український народ повірити в перемогу. Від лідера залежить дуже багато. Ми пам'ятаємо, як втеча зрадника Януковича паралізувала волю державного апарату. Володимир Зеленський зробив неможливе, розгорнувши на 180 градусів історію України й очоливши опір. Тепер уся наша країна впевнена в перемозі та чекає на неї.
Більше того, Президент Зеленський зміг вистояти проти тиску союзників і всіляко протистояти спробам затягнути країну в чергові Мінські домовленості з Росією, які дозволили б Москві заново напасти на Україну через кілька років. А це справа дуже нелегка, особливо коли Україна повністю залежить від Заходу. Саме тверда позиція Володимира Зеленського переконала всіх світових лідерів, що Україна не миттям, так катанням поверне всі свої території і жодної п'яді землі не поступиться Росії. Історія останніх років показала, що Україна має бути президентською республікою і в умовах, коли під боком агресивний сусід, ти не можеш собі дозволити грати в парламентські процедури. Наш політичний ландшафт утворений таким чином, що лише постать сильного президента може забезпечити безпеку країни від зовнішньої агресії.
Чи піде на другий термін Президент Володимир Зеленський, невідомо. Але в будь-якому разі він уже вписав себе в історію України. Правила |
