Крім того, грузинська влада зайняла неоднозначну позицію щодо російської агресії в Україні, більше того, навіть незважаючи на протест Брюсселя, ухвалила рішення про відновлення авіасполучення з Росією. Але тут у Брюсселі спрацював здоровий глузд і твереза логіка. Якби це рішення не було прийнято, Грузію остаточно штовхнули б в обійми Росії, з одного боку, і в обійми Туреччини – з іншого. А турецький чинник відіграє не меншу роль. До того ж нині ми бачимо боротьбу Брюсселя за вплив на Південному Кавказі, якому протистоїть азербайджано-турецький альянс. Щодо нього Брюссель намагається вибудовувати особливі відносини з Єреваном і Тбілісі.
У ситуаціях України і Молдови все набагато простіше. Обидві країни мають кордони з Європейським Союзом і однаково продемонстрували відданість принципу зміни влади. Хоч, безумовно, не в останню чергу відіграє фактор російської агресії в Україні. Україна і Молдова багато поклали на вівтар європейської інтеграції, зокрема свою територіальну цілісність. І в цій ситуації демонстративно відмовити двом нашим країнам означає кинути в обличчя бруд.
Для Європейського Союзу подібний крок це стрибок у невідомість і злам усієї зовнішньополітичної парадигми, яка вибудовувалася з 2004 року, коли відбулося найбільше розширення Європейського Союзу на схід. Тоді було прийнято знамениту програму «Політика сусідства», яка опустила залізну завісу перед перспективою нових свобод розширення Європейського Союзу і врегулювала його відносини із сусідами. До речі, саме тому в програмі «Політка сусідства» та в прийнятій після неї програмі «Східне партнерство» не було жодного слова про реальні перспективи країн-учасниць вступити до Європейського Союзу. Максимум, що його передбачало «Східне партнерство», полягав у так званих угодах про асоціацію, тобто лібералізацію руху товарів, капіталів, послуг, людей та координацію у сфері безпеки.
ЄС психологічно важко пережив відмову від Конституційного договору після невдалих референдумів у Франції та Нідерландах, які викликали певну кризу в ідентичності Союзу і вперше за 50 років з моменту утворення Європейського співтовариства по вугіллю та сталі позбавили останнє імпульсу до розвитку. Російська агресія проти України змінила геополітичну ситуацію у світі та в Європі, зокрема стало зрозуміло, що стояти на місці означає котитися назад, саме тому було політично розблоковано можливість вступу до Європейського Союзу, навіть незважаючи на таких скептиків, як Жан-Клод Юнкер, який довгий час керував Європейською комісією та негативно відізвався про перспективи Молдови і України вступити до ЄС.
Але для Урсули фон дер Ляєн було критично важливо дати зелене світло на інтеграцію України і Молдови, бо вона готується стати Генеральним секретарем НАТО і для цього необхідно виявити неабиякі політичні таланти. Нагадаю, цього року мають переобрати Йєнса Столтенберга, повноваження якого були продовжені рік тому за погодженням усіх країн НАТО з огляду на повномасштабну війну Росії проти України, що почалася. До речі, це дійсно завадило Борису Джонсону стати на чолі альянсу на піку його популярності як харизматичного західного політика.
Найголовнішим питанням залишається те, що триватиме заключний етап на шляху вступу до Європейського Союзу. Стадія переговорів може тривати десять років, а завершиться за кілька років. Вона має дві грані: перша – завершення адаптації українського законодавства до acquis Європейського Союзу (правової спадщини); друга – це політичне рішення. Отже, перефразуємо назву знаменитого твору Віктора Франкла «Сказати життю «Так! «» на: «Сказати Україні та Молдові «Так! «» Питання структурних реформ і боротьби з корупцією є важелями, які будь-якої миті спроможні зупинити процес вступу наших країн, і цей козир Брюссель до останнього триматиме в рукаві. Тим паче знову маючи Угорщину, яка вміє торгуватися за додаткові референції, перебуваючи всередині ЄС. Щойно країна стає членом ЄС, її переговорна позиція одразу посилюється і це не можуть не розуміти європейські чиновники. Окремим рядком є реформування Європейського парламенту та збільшення його чисельності пропорційно до консолідованого населення України і Молдови. До того ж не треба забувати, що зовсім недалеко від нас стоять Грузія та Боснія і Герцеговина. Правила |
