Секта свідків глобального потепління, що спільного з реальним захистом екології?

Нещодавно ми стали свідками добре зрежисованої шкільної театральної вистави на тему спасіння планети від глобальної катастрофи, а саме – виступу Ґрети Тунберґ на саміті ООН. У виступі школярка з Швеції визначила так зване «глобальне потепління» як глобальну катастрофу та засудила всіх політиків за те, що вони борються з потеплінням недостатньо, опікуючись власною економікою. Втім, очевидна штучність та підозріла масштабність цього інформаційного приводу свідчать про те, що Ґрета є лише гвинтиком певного геополітичного процесу. І звісно ж, все це ніяк не пов'язано з реальною опікою над екологією.
Які насправді на нашій планеті та в Україні зокрема існують екологічні проблеми? Та чи не відволікає остаточно не доведена теорія про природу «глобального потепління» від реальних екологічних проблем які знищують планету?
Науковці переконані, що беззаперечною екологічною проблемою №1 є забруднення Землі відходами та отруйними речовинами. Другою проблемою називають знищення біосфери, зокрема лісів, через зростання чисельності населення та розширенням сільгосп угідь. Це дві основні проблеми, які справді руйнують екосистему нашої планети. В наш високотехнологічний час ці проблеми вирішуються тільки технологічним шляхом. Тільки технологічно розвинута нація здатна вирішити проблеми утилізації та переробки у вторинну сировину відходи як побутові, так і промислові. В Україні актуальність цих проблем надвисока, адже Україна не переробляє відходи, а лише забруднює свою землю. Внаслідок цього ми щодня втрачаємо гектари нашої землі, які назавжди будуть отруєні та втрачені для природи. Стрибок популяції перетворив планету на суцільний город, але рано чи пізно сільськогосподарські площі доведеться скорочувати шляхом приросту ефективності та урожайності, а біосферу, зокрема лісові масиви, доведеться відновлювати. Це теж суто технологічне питання недалекого майбутнього.
Але що ж тоді таке те саме вкрай популярне «глобальне потепління»?
Ця теорія виголошує, що викиди продуктів горіння органічного палива, які здійснює людство, призводить до накопичення так званих парникових газів, які заважають планеті охолоджуватися. В наслідок цього, чи то за сто, чи то через двісті років, через танення льодовиків, має підвищитися рівень океанських вод. Ця теорія не є загальновизнаною і багато вчених не розділяють її, пояснюючи кліматичні аномалії, наприклад, коливаннями сонячної активності. Більше того, теорія «глобального потепління» не є довершеною і постійно доповнюється та змінюється. Наприклад, чисельні факти фіксації за останні роки не тільки аномально високих, але й аномально низьких температур призвели до того, що «global warming» («глобальне потепління») перетворилося в риториці «екозахисників» на «climate change» («зміна клімату»).
Чому сучасний екологічний дискурс на великій медіа-арені ведеться не в руслі реальних, очевидних проблем з однозначними шляхами вирішення, а в руслі кліматичних змін із до кінця не доведеними причинами? Скоріше за все, комусь вигідний сам процес «боротьби», а не реальне вирішення екологічних проблем. Подумайте самі: все це сталося «само по собі», чи хтось і для чогось розкрутив цю дитину у світових ЗМІ, влаштував їй виступ на такому майданчику як Генеральна Асамблея ООН, доправив її туди зі Швеції до Нью-Йорку на парусній яхті та змусив весь світ обговорювати інфантильні заяви школярки?

У 2017 році Президент США Дональд Трамп, оголосив про початок виходу Штатів з «Паризької кліматичної угоди» через дискримінаційні щодо США норми та неадекватні суми, які вимагалося сплачувати в так званий «Зелений фонд». Під прикриттям боротьби за екологію наднаціональні підструктури ООН значною мірою хотіли просто «вибити» з найбагатших та найпотужніших країн світу великі суми грошей на свою «боротьбу». Більше того, за словами Трампа, імплементація угоди на нинішніх умовах призвела б до величезного падіння економіки США, втрати мільйонів робочих місць тощо. І саме до цих слів насправді апелювала Ґрета Тунберґ, критикуючи політиків за те, що для них важлива економіка. Навряд вона робила це просто так, адже президентська кампанія в США вже фактично розпочалася.
Масштабна екологічна істерія заганяє світових політиків в глухий кут, з якого мало хто може вирватися без репутаційних втрат: щорічно віддавати величезні бюджетні кошти на утримання екологічних бюрократів при ООН чи відмовитися та підставити себе під осуд виборців, які дуже сильно переживають за екологію, але навіть не знають в чому її головні проблеми.
Відтак, екологія наразі стала інструментом для політичної боротьби як в середині США, так і на світовій арені.
В підсумку афера з роздмухування бульбашки глобального потепління нічим добрим для екології не відіб'ється, напроти, чим більше будемо чути про глобальне потеплення, тим більше буде погіршуватися ситуація з екологією справжньою. Бо в цієї групи впливу зовсім інша мета.