Лента полна возмущением моих друзей из Израиля и Украины по поводу двойных стандартов политиков: публичная солидарность в связи с убийством французских журналистов на фоне игнорирования других убийств, зачастую теми же мусульманами — или, в случае Украины, русскими.
Имеет место непонимание. Политики реагировали не собственно на убийство — каковых много, — а на посягательство на свободу прессы, которая является краеугольным камнем демократии. Это то, что не могли понять homo-советикусы, когда делали героя из Анжелы Дэвис (она помогла нападению на судью — другой столп демократии в цивилизованном обществе).
Впрочем, журналистики там не было. Дело в том, что Верховный суд США, а за ним и ЕСПЧ установили критерий свободы слова: она является практически абсолютной (до призыва к непосредственному насилию), пока содержит интеллектуальную составляющую. Под таковой обычно понимается художественное или политическое содержание. То есть, оскорбление ради оскорбление не защищено свободой слова. В издевательстве над религией, сотрудники Шарли эту грань игнорировали.
Пост розміщений стороннім користувачем нашого сайту. Думка редакції може не збігатися з думкою користувача
Какой смыс высмеивать чужую веру, если сами верующим свято в нее верят.В вязалась я как то в разговор с дамами которые носят паранджу с сочувствием к ним, так что от них можно услышать :) гореть в Гене огненной :)
Добрая половина карикатур, которые красуются на обложках Шарли, бездумно эксплуатирует порнографические штампы в самом неприкрытом виде. Всё остроумие заключается просто в том, чтобы как можно более порочно нарисовать человека или группу людей. У них бывают остроумные работы, но как только дело касается религии — сотрудников журнала будто прорывает, и саркастичная усмешка превращается в оскал бездумного обезьяньего ржача.
Вадик привет. Твой опус есть обрывки заголовков, понимаю, бизнес и нет времени. Ну а то что ты как нормальный Одессит-бизнесмен презираешь руцких с их кровавым «миром» это кошерно.
Сибирь. Монамур Серед сучасних достойних фільмів Росії фільм «Сибирь. Монамур». Раджу всім уважно подивитися. Особливо тим, що живуть в Україні, в Донбасі, в Криму. У прорівннянні із Російським Міром, ми купаємось в розкошах Божої благодаті і Божого промислу. Це РФ, Сибір повинна вчитися в України, і підтягуватися до наших стандартів свободи і демократії.
Фільм, що по сюжету привів до будівництва нового храму, там де сподобалось владикам РПЦ МП, замість ремонту історичних святинь. Такого не було з 1969 року: російський фільм Андрія Звягінцева «Левіафан» завоював «Золотий глобус». Він виграв в номінації «Кращий фільм іноземною мовою». За всю історію удостоївся такої честі тільки один фільм в 1969 році. Лауреатом премії «Золотого глобуса» стала картина «Війна і мир» Сергія Бондарчука. Історія починається з того, як якийсь досвідчений адвокат відвідує далеку північну провінцію, щоб прийти на виручку своєму давньому армійському приятелеві — йдеться про головного героя цієї драми, чоловіка на ім'я Микола. Колись персонаж, разом зі своїм батьком, побудував у цій глибинці невеликий будиночок, і обладнав майстерню, і зараз він має всі шанси позбутися свого майна. Тому, що церква поклала око на цю місцину, і хоче збудувати свій храм. Головний герой «Левіафана» — звичайний росіянин, автослюсар Микола, в якого чиновники намагаються відібрати ділянку і батьківський дім на мальовничому клаптику землі вигаданого міста Прибережний. Герой намагається боротися проти корупції у місцевій владі, однак у фіналі його все одно перемагає система. Так вже сталося, що до влади прийшов новий мер, який при прямій підтримці ієрархів РПЦ МП відчув себе практично всемогутнім, і тепер він хоче зайнятися будівництвом церкви, на місці, де живе Миколай. Стає відомо, що управлінець нечистий на руку, і за допомогою друга-адвоката герой має намір на нього вплинути. Також у кінострічці знайшлося місце і цікавим паралельним сюжетним лініям. Тут буде згадуватися про колишню дружину ключового персонажа, а також і про його сина підліткового віку. Поступово на Миколая, немов із рогу достатку, починають сипатися дрібні і великі неприємності, і здається, що кінця цьому не буде… Ви з'ясуєте, чи зможе герой відстояти свої інтереси в драматичній ситуації, що трапилася в його житті, якщо подивитесь фільм «Левіафан» до кінця!
Легко так отвечать оппоненту… Ad hominem называется: Аргумент к личности. Суть его состоит в том, что вместо разбора доводов противника переходят на обсуждение его личных особенностей — внешности, характера, поведения, т. е. переходят «на личности»
Desu Cat
