Більшість урбаністів схиляються до думки, що в недалекому майбутньому найбільш успішними містами будуть ті, котрі матимуть максимально різногалузеву економіку. На сьогоднішній день структура економіки Одеси виглядає приблизно так: торгівля та послуги-30%, операції з нерухомістю-24%, транспорт-15%, промисловість-12%, будівництво-10%. Як бачимо, більша частина місцевого валового продукту створюється в торгівлі товарами та нерухомістю і в будівництві. Ці галузі більш чутливі до валютних криз, ніж промисловість та транспорт у яких вищий адаптаційний запас відносно курсових коливань. Структура одеської промисловості є такою: машинобудування та металообробка-14%; виробництво: харчових продуктів-34%, мінеральних та хімічних речовин-17%, постачання електроенергії, газу та води-30%. Мене вражає надзвичайно низька питома вага машинобудування, адже це базова галузь для всіх інших індустрій. Нагадаю, що у 60-ті роки минулого століття виробництво всіляких машин та механізмів становило майже 50% у всій промисловості нашого міста, а в 70-ті в Одесі продукувалось більше 17% від усього виробництва металорізальних верстатів в колишньому союзі. Звертаю на це увагу без будь-якої ностальгії, а винятково з метою відновлення традиції. Склалось так, що сьогодні території значної кількості заводів та фабрик забудовані всілякими об'єктами, багато раніше успішних підприємств перетворились на мініпромислові зони різного профілю, і дуже мало залишилось діючих виробництв, головно ті які виробляють експортноспроможну продукцію. Останній момент дуже важливий, бо конкурентоздатність товару на зовнішніх ринках- запорука стабільної роботи та виживання за будь-яких внутрішніх криз. Створити сучасне виробництво надзвичайно дорого, тому для полегшення стартових процедур у світі винайшли таку форму концентрації виробництва, як промислові(індустріальні) та технологічні парки. Це земельні ділянки від 15 до 700 га Україна), і до десятків тисяч га (Китай), на яких побудовані дороги, підведені всі комунікації, а в деяких парках вже зведені виробничі та навіть житлові приміщення. Ці зони мають певний виробничий профіль, відповідний правовий статус та різноманітні пільги, і всі бажаючі, у яких є ідеї та стартовий капітал, можуть там започаткувати своє виробництво. Найбільше таких локацій є у США, Китаї та Німеччині. Саме в таких парках працюють Toyota, Yamaha, Libher, Tesla, Bridgestone та інші відомі компанії. В Україні така діяльність регламентується законом Про індустріальні парки, мета якого максимально спростити початок бізнесу в реальній економіці. Для іноземних виробників машин та побутової техніки, котрі бажали б розмістити у нас своє виробництво земельні питання та під'єднання до інженерної інфраструктури, внаслідок корупції чиновників, інколи стають дуже затратними і вони йдуть у сусідні країни. Тому індустріальні парки- це добрий інструмент, особливо для місцевих громад, щоб залучити на свою територію внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Для Одеси, яка ще має освітній та практичний потенціал в машинобудуванні, цей інструмент може стати рушієм у відновлення та розвитку цієї галузі. В цьому питанні для мерії та міської ради важливо проявити цілеспрямованність та наполегливість у просуванні цих проектів. Найбільшою проблемою на цьому шляху будуть земельні ділянки площою від 15 га. В межах міста таких території залишилось мало, це район 6-го км Овідіопольської дороги та Поля зрошення. Але це не повино стати стримуючим фактором, необхідно домовлятись з сусідніми громадами та приватними землевласниками, землі яких розкинулись вздовж Окружної дороги. Мінімум три індустріальних парки: верстатобудівного, електротехнічного та приладобудівного порофілю і залучення до участі в них відомих компаній, здатні суттєво підняти рівень економіки нашого міста. |
