Після звільнення Херсона ситуація почала змінюватися. Люди розслабилися, виникло відчуття, що характер війни змінюється, а Україна може перемогти в цій війні. Внутрішня напруга спала, і поступово інформаційний порядок денний перейшов із зовнішньополітичної боротьби у внутрішньополітичну. Незважаючи на єдиний телемарафон, з кожної праски почала нестись інформація про корупцію українських чиновників.
Апогеєм цього стала новина про корупцію в центрах соціального комплектування. І до цього всі чудово розуміли, що корупція у ВЛК та ТЦК процвітає, але вперше було названо конкретні імена. Вілли та мільйони військкома Одеської області Євгена Борисова розбурхали людей. І хоч сам галас навколо Борисова став результатом підкилимної боротьби між впливовими силовиками, Офіс Президента скористався приводом і додатково розігнав інформаційну хвилю з виходом на звинувачення на адресу всіх військкомів. Завданням медійної кампанії було посилення впливу на військкомів. Таким чином, ланцюг конкретних рішень привів до несподіваного для всіх результату – лід рушив.
Історія знає багато прикладів, коли криза всередині влади на порожньому місці провокувала різні владні угруповання, сподіваючись перехопити ініціативу. До речі, бій бульдогів під килимом ми бачимо і в боротьбі між замісником керівника Офісу Президента Ростиславом Шаурмою та Данилом Гетьманцевим, які кидаються компроматами один в одного через «Телеграм» та «Ютуб» канали. Похідною від цієї боротьби є дедалі нова й нова інформація про корупцію в оточенні Президента. По суті, влада пиляє гілку, на якій сидить, – вона сама себе занурює у вир криз.
Ставлення суспільства до того, що відбувається, з гіпотези швидко перейшло в реальні цифри. Фонд демократичних ініціатив з гранту USAID провів соціологічне дослідження, звідки з'ясувалося: 78 % респондентів уважають, що Президент несе безпосередню відповідальність за корупцію в уряді та військових адміністраціях, причому серед опитаних у віці 18-29 років такої думки дотримуються 70 %, тоді як серед опитаних віком 60+ частка критично налаштованих зростає до 81 %. Більше того, близько 47 % опитаних уважають, що післявоєнну реконструкцію України мають здійснювати міжнародні організації та великі західні компанії, тоді як лише 17 % опитаних уважають, що українська влада може вирішити це питання ефективніше західних партнерів. Таким чином, беручи до уваги соціологічні дані, українська влада для громадян є неефективним інструментом щодо досягнення цілей відновлення та соціально-економічного розвитку України.
Зовсім уже вироком сприймаються дані того самого соціологічного дослідження, які стосуються підприємницької діяльності в Україні. На питання полстерів про те, що є найбільшою загрозою для підприємницької діяльності України, 46, 7 % відзначили корупцію, а війну та пошкодження інфраструктури відзначили 36, 1 %. На наступному місці із показником 35, 9 % спостерігається слабка підтримка з боку держави.
Таким чином, перефразовуючи слова Президента, що він їх сказав під час дебатів на НСК «Олімпійсай» своєму опонентові Петру Порошенку, це не соціологічні цифри, це вирок існуючої системи. Тут ми можемо повернутися до тез статті Валерія Пекаря, який мав рацію, заявивши про те, що Україна, вигравши війну, може програти світ. Оприлюднені соціологічні дані змусили нервувати Президента, це було видно по реакції Володимира Зеленського на питання про корупцію провідного ведучого CNN Фаріда Закарії. Більше того, слідом за Президентом вийшли віце-прем'єр Ірина Верещук, віце-прем'єр Михайло Федоров та лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, які почали виправдовувати чинного Президента. Зрозуміло, що подібні дії стали результатом реакції Банкової та особисто Президента. І видно, що ця інформація зачепила, інакше не було б такої активної реакції та спроби виправдатися.
Президент робить дуже багато для України. Завдяки його зусиллям вдається консолідувати підтримку партнерів України на Заході. У найгостріші місяці війни виступи Президента допомагали українському суспільству згуртуватися перед російською агресією. Президент – дуже щира і дуже сильна духом людина. Україні пощастило з таким Президентом. Але ми побачили, що його оточення багато в чому має випадковий характер. Ці люди не витримали випробування великими грошима та великою владою. І якщо Президент України не змінить своєї команди, вона поведе його рейтинг на дно. Це буде трагедією для України, бо Президент Зеленський – єдиний політик, який здатний повернути Україну до кордонів 1991 року і дати відсіч державі-агресору. Але реальність на те й реальність, щоби бачити її такою, яка вона є без рожевих окулярів. Правила |
