Скандальный одесский историк Олександр Музичко не благодарен русскоязычным защитникам страны
О, чудо. Переименователь одесских улиц и свергатель памятников писателям (в составе печально известной рабочей группы ОВА Кипера) историк Олександр Музичко удалил/или спрятал провисевший несколько часов пост, в котором даже чуть-чуть откровеннее обычного напрашивается на годами уж как назревшее увольнение из Одесского национального университета (ОНУ) имени Мечникова…
Но все ходы записаны, Музычко!
Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя
Бред и еще раз бред. Ты долго думал, ? Выдумываешь проблему, которой не существует. Теперь выдумал о, якобы, « неуважении к защитникам, которые используют « русский ". Все это ты несешь, потому что у тебя идентичность кацапская.
Руські шовіністи не визнають українську мову і видумують різні теорії для того тільки щоб зберегти свою руську мову в Україні. Якби вони не заперечували нашу мову, то ніякої проблеми і не було б.
Михаил, Вы сами постоянно на этом сайте расжигаете межнациональную рознь и можете попасть под статью за это и пропаганду «русского мира». Или Вы думаете что защита оккупантов приемлема? Можно только украинцев безнаказанно обвинять в несуществующих грехах?
Подождите вы одобряете, что этот человек сказал про русскоязычных защитников? Это касается сотни тысяч воинов ежедневно рискующих и отдающих свои жизни за нашу с вами Украину
конечно, этно- и языковые шовинисты одобряют весь беспредел против русскоязычных сограждан, и против русскоязычных украинских воинов в том числе, даже если многие пока что и не признаются.
что у обычных шовинистов на уме, то у Музычко на языке
В ЦАХАЛ нет арабов только друзы и евреи владеющие арабским языком. Русскоязычных тут вообще много населения и украиноязычные есть Но вас пишоновэць персонально с почётом поместили бы на краткий курс лечения в психиатрическую клинику " Абарбанель"
" Русскоязычных много ". Но никто не выдумывает необходимость применения русского, как государственного. Вот и все. Голубев искусственно придумывает проблему, которой не существует. Для того, чтобы ослаблять государство. Это делают кацапы и руськомировцы.
Петрович, ты, похоже, сам себя убедил, что тут судья, прокурор и адвокат в одном лице.
Только вот твои обвинения в «защите оккупантов» это жалкая попытка перекладывать вину на других, когда нечего сказать по сути. Если весь твой аргумент сводится к наговорам и попыткам выискать «неправильные» мнения, то, может, стоит пересмотреть свои гебешные методы и оставить людей в покое? Пока ты, дурачок, тут рьяно «борешься за справедливость», твоя попытка замылить глаза не работает как бы прошлое снова не вылезло наружу и не показало, кто на самом деле без греха, а кто прячет свои скелеты.
Музычко — тоже украинец, но не "поддерживает защитников Украины на всех языках", потому что он украинский негодяй — каждый народ имеет право на своих негодяев, как некогда сказал Жаботинский, только вот негодяи должны получать в обществе заслуженную оценку своему негодяйству, включая оргвыводы — а не только жалкие попытки обелить негодяйство и списать на "эмоции" то, что является многолетними этношовинистическими, фашистскими и расистскими убеждениями негодяя.
«Усі бачать, яку страшну заразу несуть москвоязикі зі сходу та півдня у масі для України». [sic] https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid035B8sTi3F6Hf2DsaDtiVqFn4e3jThgeAKn9iEsXoGmgcHqsjUdPJ4W7VDBrxzKu2gl&id=61553518585370 - Олександр Музычко написал в Фейсбуке объяснительную, за которую впору и под суд, даже если бы он ничего подобного не писал постоянно раньше.
Этими эмоциями разделяется общество граждан Украины. Такие же эмоции испытывает и русскоязычный гражданин Украины к оркам -захватчикам. И тут его такие типы объвляют врагом, делая его виновным за нападение кацапов желая снести и уничтожить всё что дорого ему. Говоря при этом что из-за его языка и памятников установленных его предками напали руские и если сейчас всё порушить и снести и ему самому разговаривать на украинском, тогда точно победим кацапов
Отношение в городе и стране к высказываниям бесноватого одесского историка Музычко — это очевидный тест на уровень фашизации и толерантности к фашизму в обществе. Пока что город и страна проходят тест самым отрицательным образом. Спасибо всем за участие. Эксперимент продолжается.
Вы — человек, который берется рассуждать о том, в чём не разбирается, и даже не способен осознать меру собственной глупости. Я многократно принимал участие в протестных акциях у одесского горсовета, требовавших, чтобы горсовет признал РФ страной-агрессором, что они, в итоге, сделали, если не ошибаюсь, предпоследними среди областных центров Украины. Это — так, помимо очень многого прочего. И если какое-то тупое чмо требует от меня в тысычный раз продемонстрировать "осуждение российской агрессии", так это просто смешно. Я не просто осуждаю, но волонтёрам/ЗСУ помогаю в меру сил, как любой нормальный патриотичный человек в тылу. И это тоже не тайна.
Если в стране будет дозволено унижать русскоязычных воинов ЗСУ, обесценивая их просто по критерию родного языка — так упомянутые вами персонажи не только авторами чего-то могут стать, а и прийти сюда с российскими войсками тоже, потому что тот, кто не уважает собственную армию — тот в итоге кормит чужую, и это логично.
Буде досить смішно, але в той же час, вельми повчально, коли, раптом, група одеситів, напише в СБУ, виключно на «великом и могучем», доповідну, в якій, у всіх фарбах, відобразить реально підтверджені факти, про те, як якийсь «MikhailGolubev», на постійній основі, використовуючи доступ до інтернет-видань, розпалює в Україні, і зокрема в Одесі, міжнаціональну ворожнечу. При цьому не забуваючи прикриватися громадською діяльністю, нібито спрямованою на підтримку ЗСУ. Рано чи пізно все таємне стає явним. Досить багато українських депутатів, теж дуже активно і правдоподібно «дбали про Батьківщину», а потім, як за помахом чарівної палички, опинилися на телеканалах окупантів і терористів, з гнівними осудами народу, за який ще тільки вчора «переживали всім серцем». Нехай історія, яка, можливо, трапиться з «MikhailGolubev», буде черговою наукою для інших, хто навіть у ці, дуже не прості, для України часи, дозволяє собі аморальні та цинічні заяви.
Если кто-то что-то написал в интернете, то это не представляет мнение государства Украина. Как это пытается представить Голубев, вопя :« Фошизды, фошизды». Для него, как и для всех кацапов, украинский государственный уже является «фошизмом». Музычко не представляет государство Украина. Т.е. проблема вселенского масштаба существует исключительно в голове Голубева.
Резюме такое — в очередной раз ватный муд ак Голубев, который ни о чем больше не думает, как о русском мире, империи, русском языке и московских истуканах, выдал пустопорожний бред, выдумку о «притеснениях русскоязычных». Идентичность закоренелого московита, имперца никуда не скроешь.
Яке залікове виття та ниття про руський мир в цій статті та комментарях ледацюг без роботи, кацаповатників ждунів! Запитання, якщо вони так полюбляють масковскія срєпи та не можуть жити без виключно російської мови та істуканів, чому вони за 30 років не переїхали до тієї московії?? Та є сильне відчуття, що там їм дадуть, в першу чергу, російський паспорт, і, зразу після цього, автомат та військову форму для утилізації в штурмових атаках на якусь країну. Laugh Over Loud!!!
Передісторія У післявоєнній Польщі антисемітські настрої живилися поширеною думкою, що євреї є прихильниками нового режиму, оскільки повоєнна влада засуджувала антисемітизм, охороняла тих євреїв, що вижили та серед представників нової влади і Війська Польського були євреї.
За кілька днів до погрому польський архієпископ, кардинал Август Глонд (August Hlond) відкинув прохання євреїв засудити римсько-католицький антисемітизм. Пізніше він звинуватив євреїв у спробах нав'язати Польщі комунізм — дійсно, євреї займали високі посади в партії, і заявив, що звинувачувати вони можуть тільки себе. На підтримку цієї точки зору виступив єпископ Кельців, який припустив, що євреї насправді організували безлади, щоб переконати Велику Британію передати їм Палестину
Кельці — адміністративний центр воєводства, місто середньої величини в Центральній Польщі. Кілька сотень євреїв жили в 1946 році в цьому місті, більшість з них на вулиці Планти у будинку № 7, що належав єврейській громаді.
Хід погрому
Будинок на вул. Планти, 7, Кельці Приводом для початку погрому стало зникнення восьмирічного хлопчика Генрика Блащика. Він зник 1 липня 1946 і повернувся через два дні, розповівши, що його викрали євреї і, заховавши, мали намір убити (пізніше в ході розслідування з'ясувалося, що хлопчик був відісланий батьком в село, де його навчили, що він повинен розповідати[2]). Містом поширювалися чутки, що зниклий польський хлопчик став жертвою ритуального вбивства, скоєного євреями з будинку на вулиці Планти. Незабаром перед цим будинком зібрався натовп мешканців Кельців.
4 липня 1946 о 10 ранку почався погром, в якому брали участь багато людей, в тому числі у військовій формі. Серед гасел були такі: «Смерть євреям! », «Смерть вбивцям наших дітей! », «Завершимо роботу Гітлера! ». Опівдні в будівлю прибула група на чолі з сержантом міліції Владиславом Блахутом, яка роззброїла присутніх євреїв, що чинили опір. Як з'ясувалося пізніше, Блахут був єдиним представником міліції серед тих, що увійшли[3]. Коли євреї відмовилися вийти на вулицю, Блахут став бити їх рукояткою револьвера по головах, кричачи: «Німці не встигли знищити вас, але ми закінчимо їх роботу». Натовп, що жадав помсти, увірвався в будинок. Євреїв, чоловіків і жінок, старих і дітей, викидали з вікон і на вулиці били залізними прутами, дрючками, молотками. До кінця дня було вбито 42 людини, а також понад 50 чоловік поранено.
Наслідки Уже 9 липня 1946 року на лаві підсудних перед учасниками виїзної сесії Верховного військового суду опинились 12 чоловік. Рішення суду було зачитано 11 липня. До страти були засуджені дев'ять обвинувачених, по одному — до довічного ув'язнення, до 10 років і до 7 років в'язниці. Президент ПНР Болеслав Беруть не скористався своїм правом помилування, і засуджені на смерть були розстріляні.
Погром у Кельцях викликав масову еміграцію євреїв з Польщі. Якщо в травні 1946 року з Польщі виїхало 3500 євреїв, в червні — 8000, то після погрому протягом липня — 19 тисяч, в серпні 35 тисяч чоловік[4]. До кінця 1946 року хвиля від'їзду спала, так як положення в Польщі нормалізувалося, майже нікого не залишилося, і ті, що залишилися, були не мобільні.
У 1996 (50-ту річницю погрому) президент Кельців вибачився від імені містян. У 60-ту річницю церемонія була піднята на національний рівень, за участю Президента і міністрів. Польський президент Лех Качинський назвав погром у Кельцях «величезною ганьбою для поляків і трагедією євреїв».
Під час Другої світової війни поляки здійснили військові злочини проти своїх сусідів-євреїв як мінімум в 24 районах країни. До такого висновку прийшла урядова комісія, що розслідувала події в Польщі, які стосуються початку Другої світової війни.
Перший міський телеканал
Думська в Viber
