Смоленська трагедія-2010: точка відліку українських потрясінь
Слідча комісія Сейму Польщі оприлюднила чергові докази знищення літака з президентом Качинським і частиною Польського уряду на борту у 2010 році. За новими даними літак розбився під російським Смоленськом після двох вибухів на борту.
Ми добре пам’ятаємо, як російська сторона приховувала будь які докази цієї трагедії, хоча факт цілеспрямованого знищення всієї польської делегації був очевидним для багатьох експертів та політиків в перші ж дні. І ще тоді, десть років тому, світове співтовариство у обличчі Європейського Союзу та США мало дати чітку оцінку цьому злочину і жорстко покарати владу країни-терориста.
Проте, ми стали свідками того, як цей наймасштабніший за своїм цинізмом злочин XXI століття був банально проігнорований. Саме тоді, у 2010 році, вже було очевидним: наступні злочини проти людства з боку РФ — це лише справа часу. І першою державою в зоні цього ризику опинилася Україна, яка і мала би одразу зробити всі необхідні висновки.
Наші політичні еліти з того моменту мали би на завжди припинити тішити себе інфантильними надіями на те, що «захід» нам допоможе, а тому — активно займатися питаннями національної безпеки та готуватися до агресії Росії заздалегідь. Натомість, політичний естеблішмент тодішньої України всі ці сигнали проігнорував і продовжив ділити країну та пиляти бюджети. Одні підписували ганебні Харківські угоди та загравали з «Таможенним союзом», а інші рвалися назад у владу на патріотичних гаслах. Ситуацію довели до чергового Майдану у 2013 році. З боку тих, хто розумів геополітичну ситуацію, знав про імперські апетити Путіна та систематичну злочинну бездіяльність західних лідерів — революція під прапорами Європейського Союзу і за зближення з брюсельською бюрократією була або сліпою наївністю або свідомим злочином проти власної незалежності і Держави.
Зрештою, хто скористався цією революцією найкраще? Український народ, чи, може, все ж таки, той самий старий політичний естеблішмент, який рвався до корита будь-якими методами, не цураючись навіть ризикнути національною безпекою?
З огляду на ці всі факти, я особисто дуже розраховую, що прийде час, коли головним дієвим особам, що спричинили політичну кризу в Україні наприкінці 2013 року, буде дана належна оцінка, проведене комплексне розслідування щодо їхніх дій і вони понесуть за них адекватне покарання.
Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя
«революція під прапорами Європейського Союзу і за зближення з брюсельською бюрократією була або сліпою наївністю або свідомим злочином проти власної незалежності і Держави»
Здається, Тягнибок і Ко також брали участь у тих подіях? Чи у автора інша інформація?
Воно ніколи не зупинялось з 1991 року. Керівники срср, так звану незалежність, вважали тимчасовим технічним маневром, на який, їх вимусили санкції та криза, вони вважали, що таким чином уникнуть відповідальності, а згодом все повернуть на місце. І всі роки вони намагалися переконати захід у тому, що «братські народи» самі хочуть жити в одній державі, але коли розуміли, що втрачають окрему територію, то застосовували сценарій «карабах», «пмр», «абхазія-південна осетія» і в нашому випадку «Крим-лугандонія».
Black_Sea. Саме так, але удар по Качинському був обраний не випадково, бо саме він ініціював приїзд президентів східно європейських країн до Тбілісі під час наступу російських військ у 2008. Саме він ментально вже окреслив та сформував Балто Чорноморську вісь, яка почала діяти і врятувала Грузію.
Павле, цо потрібно було робити у 2013 «З точки зору тих, хто розумів геополітичну ситуацію, знав про імперські апетити Путіна та систематичну злочинну бездіяльність західних лідерів» замість зробленої «революцій під прапорами Європейського Союзу і за зближення з брюсельською бюрократією»?
Ви зараз назвали Майдан «свідомим злочином проти власної незалежності і Держави»)?
То есть сохранение власти законноизбранного "легитимного" не было бы преступлением против украинской державности? Яснее и полнее выражайте вашу мысль, а то получается как в этом топике.
Организовать националистическую революцию? Вернитесь в реальность. Вы не можете не только в любой момент (как вы там выступали), но и ни в какой момент. В обществе в котором поддержка правой идеологии в самом широком смысле термина, составляет 25%, а националистической — 5-10% (10 — это если нацидеологи все сделают идеально, а вы так не умеете) никакая нацреволюция невозможна. Хорошо что у нас возможны хотя бы те революции, которые вы называете либеральными. Политика — это искусство возможного, а вы витаете в розовых облаках.
И еще добавлю, что в нашем обществе устойчивые 75% левых, и большинство из них не в лучшем смысле (как соцлибералы), а в худшем (как социалист-коммунисты).Поэтому чем правее вы заходите, тем меньше ваша активная поддержка и больше активное противостояние вам. Причем нарастать сопротивление будет даже быстрее, чем слабеть поддержка. Если мы оба раза имели антимайдан при умеренно право-либеральной революции (довольно значительный, хотя и проигрывающий каждый раз майдану), то при вашей нацидее майдан будет в 2-3 раза слабее, а антимайдан в 3-4 раза сильнее. У вас без шансов.
Sem Не треба ділити українців на електорати, це хибна практика. Ви очевидно забули що представляла собою Свобода у 2013 році, тоді ми могли все і від нас все залежало. Як би ми не підтримали Майдан, він би здувся за кілька днів. Оскільки від нас залежав успіх революції, нам потрібно було і вирішувати коли її починати. Але це чудово розуміли і інші, тому і зробили фальстарт, аби скористатися ситуацією у власних корисних цілях, а саму революційну ситуацію злити та каналізувати.
По-перше, я не поділяю на електорати. Я поділяю за соціально-політичними уподобаннями. Різниця в тому, що уподобання залишаються зазвичай (можуть змінюватись з часом), а електоральне поле змінюється в залежності від ситуації. Наприклад, я принципово проти януковича з 2002 року. Але у другому турі в 2010 я був в його електоральному полі. Бо ЮВТ, на мою думку, гірша доля для України, ніж навіть проффесор. Найскладніші для мене вибори за все життя, поки що. Навіть другий тур ПАП – ЗЕ надавав придатну, хоч і заздалегідь безнадійну, альтернативу. По-друге, чого це хибна? Ми обидва українці. При цьому я правоцентрист (якщо грубо), ви ультраправий. Супортів лівих або тоталітаристів — ми разом, але стосовно ультраправих ідей — ви за, а я проти. Стосовно класично-ліберальних ідей — я за, а ви ось назвали Майдан злочином проти Української державності. Хоча, не бажаєте — не поділяйте українців. Інакше як вам вітати в небі. Нагадайте мені що представляла собою Свобода у 2013. Я вважаю, що добре пам'ятаю, але щоб ми були в подібних термінах. Я до речі погоджуюсь, що те був ваш пік, але й тоді ви набирали до 10 % в загальноукраїнському окрузі. Якщо без вас зробили фальстарт та змусили вас, то не все залежало від вас, зокрема й успіх революції. Хоча я взагалі противник теорії змов (а ви, як я вбачаю, посіпака цієї ідеї), і я вважаю, що початок революції не залежав ні від Свободи, ні від БЮТ, НФ, НСНУ, Руху, навіть від ПР (хоч саме вони зробили для її початку найбільше).
Sem, З приводу революції 2013 моя теза у тому, що існувала революційна ситуація, і вона мала, рано чи пізно у щось вилитись. Та вилилася вона банально у євро Майдан, а не революцію, яка веде до зміни системи. Система залишилася олігархічною, як і була до того, а може і ще стала гіршою. Я абсолютно не прихильник теорій змов, те про що кажу є очевидними речами без сакралізації сил, які послідовно відстоюють свої позиції. Я не є ультраправим, бо під цим терміном розуміють екстремістів, ми ж таким не займаємося. Консерватизм і традиціоналізм є моєю ідеологією.
О, ну вот, Павел, начинаем приходить к общему знаменателю потихоньку. Революционная ситуация у нас существовала нередко: 99-00 «Украина без Кучмы» (или 00-01, я уже не помню), 04-05 Померанчева, 13-14 Евромайдан. Раньше тоже были, просто я еще был в юношеском и несознательно-политическом возрасте. Чего вы решили, что именно эта ситуация (2013) была антиолигархической? Потому что вам бы так хотелось! Огорчу. У нас не было сформировавшихся антиолигархических настроений. Никогда из этих трех. И сейчас тоже. Мы (общество) все время боремся не против олигархата в целом, а против конкретных олигархов. В пользу других олигархов. Против Пинчука в пользу Ахметова, против Ахметова в пользу Коломойского, против Коломойского в пользу … увидим кого через пару лет. И если вы думаете, что это плохой вариант, то я думаю, что далеко не худший из возможных. Потому что ближайшая альтернатива в нашей реальности — это не демократия, как вы утверждаете, а авторитаризм. Так что уж лучше олигархат. А вы хотите «гегемонию народа» так сказать – тут мы не совпадаем. Даже если гегемонию украинской нации. Мы уже один раз имели гегемона. Кто-то должен эту гегемонию реализовывать. И вы думаете, что именно Свобода (а не ОПЗЖ, например) будет представителем этого гегемона. А не факт! Посмотрите на РФ, РБ, среднеазиатские республики (исторически на СССР). На словах — все в интересах народа, но кто эти интересы формулирует? Путин, Лука, Бердымухамедов? Кто-то им там может возразить? А у нас? Поэтому, по мне лучше ограниченный олигархат, чем авторитарное националистическое государство. Слишком легко развернуть второй по команде на 180, слишком тяжело раскачать первый из-за разнонаправленных интересов. Вывод: революционная ситуация в 2013 была, но не антиолигархическая, а антиавторитарная. Поэтому и выстрелить могла только Майданом, а не «сменой олигархической системы на неизвестно что национальное», как вам лично бы хотелось.
Ваши мечты о смене системы, не понятны не то что обывателям, но и интересующимся политикой. На что реальное (без абстракций типа «за все хорошее, против всего плохого») вы хотите ее поменять? Если это народовластие, то в какой форме? Реальное!
>>> Одні підписували ганебні Харківські угоди та загравали з «Таможенним союзом», а інші рвалися назад у владу на патріотичних гаслах. Ситуацію довели до чергового Майдану у 2013 році. Интересно девки пляшут. ОКАЗЫВАЕТСЯ, причиной евромайдана был не отказ овоща от евроинтеграции, а — ВНИМАНИЕ! — рвущиеся «назад ко власти на патриотических лозунгах»? Не возмущение людей тем, что на их интересы и мнение положили, не предательство овоща, не подкуп последнего Москвой, не узурпация всей власти «донецкими», а именно тот самый эфемерный конфликт между властью и теми, кто «хотел вернуться». Правду говорят: нет хуже врага, чем союзник идиот. Чем больше ты говоришь, Павлик, тем глубже закапываешь собственную политическую силу. Хотя, если верить конспирологии (?) по поводу спонсирования Свободы из Москвы, то твои попытки сместить акценты понятны и даже логичны.