Приводом для цієї перевірки, як відомо, стала справа військкома Одеської області, щодо якого правоохоронні органи мають обґрунтовані підозри в незаконному збагаченні. Вся країна встигла прочитати про віллу в Іспанії, незліченну кількість дорогих машин і розкішний спосіб життя. Цікаво, що в очах такого воєнкома американські підприємці та філантропи рівня Уоррена Баффетта, Білла Гейтса, Марка Цукерберга виглядають як лохи, які роздають гроші, у той час як воєнком скуповую собі та своїй родині десятки дорогих автівок і живе життям римського консула. На жаль, культ грошей та марнотратства є основою нашого життя, на відміну від Заходу де є традиція накопичення яка добре описана Максом Вебером в роботі «Протистанська етика та дух капіталізму».
Навколо цієї справи більше запитань, ніж відповідей. Але далі розбирати окремо взятий випадок конкретного військкома немає сенсу. Цікавіше інше, чому за десять років наша країна у своєму світовідчутті не зробила ривок, а, як і раніше, залишається такою самою пострадянською державою?
Десять років тому на екранах українських каналів транслювалися відео з палацу колишнього прокурора Пшонки, оздоблення палацу Януковича в Міжгір'ї тощо. Тоді здавалося, що в суспільстві подібні кадри викликали протест і Революцію Гідності, бажання сказати всьому світу, що Україна хоче і може жити по-іншому. Але якщо відкинути патетику, чи відбулася насправді Революція Гідності? Щоб дати відповідь на це запитання, необхідно звернутися до етимології цього поняття.
Філософи визначають гідність людини як поняття моральної свідомості, категорію, що виражена в прояві людською особистістю самоповаги та відчуття внутрішньої цінності на тлі власної значущості в цьому світі. Гідність виявляється через зміну вимог до себе й оточуючих. У Священному Писанні сказано: «…якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам». Незважаючи на жертви 2014 року, українське суспільство не змінилося. Часто пишуть про те, що не відбулося руйнування старих корупційних інституцій, але інституції – це правила гри, а правила гри пишуть люди. Українці не схотіли інших правил гри. На жаль, це наша відмінна риса: дуже працелюбні, нам не вистачає мотивації доводити все до кінця. На тлі страшних подій 2014 року ми не захотіли змінитись і змінити світ навколо себе.
Після 2014 року у старі бурдюки було влито молоде вино: нове покоління політиків прийшло на державні посади. Проте система стала функціонувати інакше. Найбільш чесні й непідкупні не затримуються на державній службі. Система виштовхує їх.
Коли військком Рівненської області б'є битою свого підлеглого, це не військком б'є битою, це так дозволяє наша суспільна мораль. Тільки святенництво заважає визнати це. Ми всі хочемо бути в білому пальті, хочемо здаватися кращими, ніж ми є насправді. У цьому нам допомагають політики, які каналізують наше роздратування на конкретних людей через медіа, використовуючи це у внутрішній боротьбі.
Необхідно боротися з проявами системи, ув'язнюючи військкомів, які мародерствують під час війни або б'ють битою своїх підлеглих. Але важливо змінити саму систему, а систему можна змінити лише через особисте зростання самосвідомості кожної людини та зростання самосвідомості суспільства в цілому. Наша інфантильність призвела в Україну російську агресію та війну. Росія як шакал відчула запах крові та напала на нас. Якби ми були суспільством сильних і відповідальних людей, агресії вдалося б уникнути. Нападають лише на слабких, а слабкість є продуктом невизначеності в житті.
На жаль, нинішній скандал із вседозволеністю військкомів буде використаний не як привід для змін. Цей скандал розгойдуватимуть для зниження підтримки влади. З іншого боку, і для влади подібна ситуація вигідна, бо вона боїться ситуації, за якої армії суспільство довірятиме більше, ніж владі. Таким чином, цей скандал це гра на зниження для всіх бенефіціарів конфлікту. Зрештою, подібні ситуації закладають основу для політичних торгів і змін на майбутніх виборах.
Отже, ми рухаємося історичним колом. Різні актори крутять суспільними настроями як барабаном, використовуючи суспільну енергію у своїх інтересах. І це за умови, коли Україна веде екзистенційну боротьбу з російськими окупантами. Ця боротьба повинна йти не тільки за території, а й за ставлення людини до себе і до суспільства загалом. Це необхідно на шляху зміни якості державного управління. Інакше відстань між умовним Путіним з палацом в Гілєнджикє та українським воєнкомом буде менша ніж в один крок. Правила |
